Джеймс Тілл

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тілл.

Джеймс Едгар Тілл (англ. James Edgar Till, 25 серпня 1931^[2] — 18 травня 2025) — біофізик з університету Торонто, найбільш відомий демонстрацією – з Ернестом Маккалохом – наявність стовбурових клітин.

Джеймс Тілл
англ. James Till
Народився	25 серпня 1931(1931-08-25)  Ллойдміністер
Помер	18 травня 2025(2025-05-18)[1] (93 роки)  Торонто, Канада
Країна	Канада
Діяльність	лікар, викладач університету, біофізик
Alma mater	Саскачеванський університет (1954) Єльський університет (1957)
Заклад	Торонтський університет
Членство	Лондонське королівське товариство Королівське товариство Канади
Нагороди	член Лондонського королівського товариства премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (2005) Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1969) Канадська медична зала славиd (2004) член Королівського товариства Канади Thomson Reuters Citation Laureates (2010)

Рання робота

Тіл народився в Ллойдмінстері, який розташований на кордоні між Саскачеваном і Альбертою. Сімейна ферма була розташована на північ від Ллойдмінстера, в Альберті; східна околиця ферми була кордоном Альберта — Саскачеван.

Він навчався в Університеті Саскачевану за стипендіями, наданими Standard Oil Company та Національною дослідницькою радою, який закінчив зі ступенем бакалавра наук у 1952 році та ступінь магістра наук з фізики в 1954 році. Деякі з його ранніх робіт були проведені з Гарольдом Е. Джонсом, піонером променевої терапії кобальтом-60. Тілл вступив до Єльського університету, де отримав ступінь доктора філософії в біофізиці в 1957 році. Потім він став доктором наук в Університеті Торонто.

Стовбурові клітини

Гарольд Е. Джонс залучив Тілла до Інституту раку Онтаріо в лікарні принцеси Маргарет незабаром після того, як він закінчив роботу в Єльському університеті. Згодом Тілл вирішив працювати з Маккалохом в Університеті Торонто. Таким чином, проникливість старшого лікаря поєднувалася з суворою та глибокою натурою молодшого фізика.

На початку 1960-х років Маккалох і Тілл почали серію експериментів, які передбачали введення клітин кісткового мозку опроміненим мишам. Вони помітили, що на селезінці мишей виросли невеликі виступи, пропорційні кількості введених клітин кісткового мозку. Тілл і Маккалох назвали грудки «колонії селезінки» і припустили, що кожна шишка виникла з однієї клітини кісткового мозку: можливо, стовбурової клітини.

Пізніша кар'єра

У 1980-х роках Тілл змінив вектор, поступово переходячи до оцінки лікування раку, питань якості життя та інтернет-досліджень, включаючи етику інтернет-досліджень.

Тілл був почесним професором Університету Торонто.

До 2019 року був членом редакції журналу відкритого доступу Journal of Medical Internet Research.

Також Тілл був членом-засновником Ради директорів Канадського фонду стовбурових клітин (неактивний).

Відзнаки

• У 1969 році він і Ернест Маккалох були нагороджені Канадською міжнародною премією Гайрднера^[3]
• У 1993 році Національний інститут раку Канади нагородив премією Роберта Л. Ноубла, нині дослідницьке відділення Канадського онкологічного товариства.
• У 1994 році став офіцером Ордена Канади
• У 2000 році став членом Лондонського королівського товариства
• У 2004 році введений до канадської Зали медичної слави
• У 2005 році він і Ернест Маккалох були нагороджені премією Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження
• 2006 став членом Ордену Онтаріо
• 2018, нагороджений премією Edogawa-NICHE