Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Дженнаро Гаттузо
італійський футболіст і футбольний тренер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Дженнаро Гаттузо (італ. Gennaro Gattuso, нар. 9 січня 1978, Корильяно-Калабро) — італійський футбольний тренер і футболіст, опорний півзахисник.
Володар Кубка Італії. Дворазовий чемпіон Італії. Дворазовий володар Суперкубка Італії з футболу. Дворазовий переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Дворазовий володар Суперкубка УЄФА. Клубний чемпіон світу. У складі збірної Італії — чемпіон світу.
Remove ads
Клубна кар'єра
Вихованець футбольної школи клубу «Перуджа». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1995 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь лише у 10 матчах чемпіонату.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу шотландського клубу «Рейнджерс», до складу якого 19-річний юнак приєднався 1997 року. Незважаючи на молодий вік, у складі «Рейнджерс» відразу став одним з гравців основного складу. Відіграв за команду з Глазго трохи більше одного сезону.
1998 року повернувся до Італії, уклавши контракт з клубом «Салернітана». Граючи у складі «Салернітани» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.
За рік, у 1999, увагу на молодого непоступливого півзахисника звернули представники «Мілана». Гравець швидко став ключовою фігурою у середній ланці міланської команди, кольори якої захищав понад 10 років.
За цей час виборов титул володаря Кубка Італії, ставав чемпіоном Італії, володарем Суперкубка Італії з футболу, переможцем Ліги чемпіонів УЄФА (двічі), володарем Суперкубка УЄФА (двічі), клубним чемпіоном світу. Загалом встиг відіграти за «россонері» 330 матчів в національному чемпіонаті.
Remove ads
Виступи за збірні
1995 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 14 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 3 забитими голами.
Протягом 1998—2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 21 офіційному матчі, забив 1 гол.
2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Наразі провів у формі головної команди країни 73 матчі, забивши 1 гол.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, чемпіонату Європи 2004 року у Португалії, чемпіонату світу 2006 року у Німеччині, здобувши того року титул чемпіона світу, чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, а також чемпіонату світу 2010 року у ПАР.
Remove ads
Тренерська кар'єра
Узагальнити
Перспектива
Гаттузо був призначений ігровим тренером клубу «Сьйон» 25 лютого 2013 року.[3] 27 лютого він здобув першу перемогу як тренер, обігравши «Лозанну» у кубку Швейцарії.[4] 13 травня того ж року Дженнаро було звільнено.[5]
19 червня 2013 року очолив «Палермо»[6]. 25 вересня Гаттузо звільнили, хоча він мав лише шість ігор у чемпіонаті.[7]
5 червня 2014 року очолив грецький «ОФІ».[8] 30 грудня 2014 у зв'язку з нестабільним фінансовим становищем клубу Гаттузо покинув «ОФІ».[9]
Того ж року повернувся на батьківщину, де очолив тренерський штаб «Пізи» з третього дивізіону. По результатах першого ж сезону у клубі вивів його до Серії B.
У травні 2017 року отримав пропозицію повернутися до «Мілана», легендою якого був під час ігрової кар'єри. Працював з молодіжною командою клубу, а 27 листопада того ж року, після звільнення Вінченцо Монтелли, був призначений головним тренером основної команди.
У квітні 2018 року контракт Гаттузо було подовжено до 2021 року, проте вже по завершенні сезону 2018/19, за результатами якого «Мілан» учергове не зміг вибороти право участі у Лізі чемпіонів, фінішувавши у чемпіонаті лише п'ятим, Гаттузо залишив міланський клуб за згодою сторін.
11 грудня 2019 року був призначений головним тренером «Наполі», змінивши на цій посаді свого багаторічного наставника під час виступів у «Мілані» Карло Анчелотті.
З 1 липня 2022 по січень 2023 року був тренером іспанської Валенсії[10].
Надалі по сезону працював із клубами «Олімпік» (Марсель)[11] та «Хайдук» (Спліт).[12]
У червні 2025 року замість Лучано Спаллетті очолив тренерський штаб національної збірної Італії.[13]
Статистика виступів
Статистика клубних виступів
.svg){kind=link}
Статистика виступів за збірну
Remove ads
Титули і досягнення
- Гравець
- Чемпіон Італії: 2003-04, 2010-11
- Володар кубка Італії: 2002-03
- Володар Суперкубка Італії: 2004, 2011
- Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2002-03, 2006-07
- Володар Суперкубка УЄФА: 2003, 2007
- Клубний чемпіон світу: 2007
- Чемпіон світу: 2006
- Чемпіон Європи (U-21): 2000
- Тренер
- Володар Кубка Італії: 2019-20
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads