Джон Бейтс Кларк

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кларк.

Джон Бейтс Кларк (англ. John Bates Clark; 26 січня 1847, Провіденс, США — 21 березня 1938, Нью-Йорк, США) — американський економіст, представник неокласичної школи економічної науки,^[4] засновник американської школи маржиналізму.^[5] Батько Джона Моріса Кларка.

Джон Бейтс Кларк
англ. John Bates Clark
Джон Бейтс Кларк Джон Бейтс Кларк
Народився	26 січня 1847(1847-01-26) Провіденс, США
Помер	21 березня 1938(1938-03-21) (91 рік) Нью-Йорк, США
Поховання	Lakewood Cemeteryd[1]
Країна	США
Діяльність	економіст, викладач університету, письменник
Alma mater	Емгерстський коледж
Галузь	Економіка
Заклад	Колумбійський університет
Посада	президент
Науковий керівник	Карл Кніс
Аспіранти, докторанти	Henry Ludwell Moored Alvin Saunders Johnsond Джон Моріс Кларк[2]
Членство	Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки:	Теорія граничної корисності, Неокласична економічна школа
Діти	Frederick Huntington Clarkd[3] Джон Моріс Кларк[3]
Автограф
Джон Бейтс Кларк у Вікісховищі

Біографія

Джон Бейтс Кларк народився 26 січня 1847 в штаті Род-Айленд, США. Навчався в Емгерстському коледжі, штат Массачусетс, де він отримав вчений ступінь в 1872 році, у віці 25 років. З 1872 по 1875 він навчався в університетах Цюриха і Гайдельберга під керівництвом Карла Кніса (член німецької історичної школи економіки).

Після повернення до Америки, він розпочав викладацьку діяльність в Колумбійському університеті, де працював до своєї відставки в 1923 році. Серед багатьох його учнів можна відзначити Едвіна Селігмена, який використав теорію граничної корисності, щоб обґрунтувати принципи прогресивного прибуткового оподаткування, фінансів, а також економічної історії. (Е. Селігмен, Принципи Економіки, 1905);^[6] Генрі Людвела Мура і багато інших, котрі намагалися знайти статистичне підтвердження теорії Кларка про формування заробітної плати відповідно до граничної продуктивності праці.^[4]

Науковий внесок

Головна заслуга Джона Б. Кларка, що призвела до формування неокласичної економічної теорії, полягає насамперед у розробці концепції розподілу доходів на основі принципів граничного аналізу цін факторів виробництва, яку в економічній літературі називають, як правило, «законом граничної продуктивності».

Кожен фактор виробництва, на думку Кларка, характеризується специфічною продуктивністю, що полягає у створенні відповідних доходів. Американський вчений увів поняття «гранична продуктивність факторів виробництва», яку він поставив у залежність від їх обсягу.

За так званим законом спадної продуктивності праці, за умови, коли обсяг усіх факторів залишається незмінним, а зростає лише чисельність робітників, кожен новий додатковий працівник буде виробляти все менший граничний продукт праці. Цей закон, як вважав Кларк, діє і за умов статики, і за умов динаміки, однак у першому випадку його дія відчутніша, адже немає технічного прогресу, що у разі зростанні кількості працюючих зменшує фондоозброєність праці й знижує її продуктивність.^[7]

Головні праці

• «Філософія багатства» (The Philosophy of Wealth, 1886).
• «Капітал і його заробіток» (Capital and Its Earnings, 1888).
• «Розподіл багатства» (The Distribution of Wealth, 1899).
• «Основи економічної теорії» (Essentials of Economic Theory, 1907).
• «Соціальна справедливість без соціалізму» (Social Justice without Socialism, 1914).

Див. також

• Медаль Джона Бейтса Кларка