Джорджо Ферріні

Джорджо Ферріні (італ. Giorgio Ferrini, * 18 серпня 1939, Трієст — † 8 листопада 1976, Турин) — колишній італійський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Джорджо Ферріні
Джорджо Ферріні
Особисті дані
Народження	18 серпня 1939(1939-08-18)
	Трієст, Італія
Смерть	8 листопада 1976(1976-11-08) (37 років)
	Турин
Зріст	176 см
Вага	74 кг
Громадянство	Італія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	«Понціана»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1955–1958 «Торіно» 0 (0) 1958–1959 →  «Варезе» 34 (10) 1959–1975 «Торіно» 405 (39)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1962–1968 Італія 7 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1975–1976 «Торіно» (помічник)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуб «Торіно», а також національну збірну Італії.

Дворазовий володар Кубка Італії. У складі збірної — чемпіон Європи.

Клубна кар'єра

Вихованець футбольної школи «Понціана» і молодіжних команд клубу «Торіно».

У дорослому футболі дебютував 1958 року виступами за команду клубу Серії C «Варезе».

1959 року повернувся до «Торіно», за який відіграв 16 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Торіно», був основним гравцем команди. За цей час двічі виборював титул володаря Кубка Італії. Завершив професійну кар'єру футболіста у 1975 році.

Виступи за збірну

Поліція виводить Ферріні з поля під час «битви в Сантьяго».

1962 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни лише 7 матчів.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі. На цьому турнірі був однією з ключових дійових осіб сумнозвісного матчу групового етапу проти господарів, збірної Чилі, що увійшов в історію світового футболу як «битва в Сантьяго». Вже на 7-й хвилині матчу арбітр зустрічі Кен Астон ухвалив рішення про вилучення Ферріні з гри. Гравець з цим не погодився, і його вдалося вивести з поля лише за допомогою поліції. До завершення гри, багатої на взаємні грубощі і вияви неспортивної поведінки, поліція ще тричі була змушена виходити на поле для вгамування пристрастей. Італійці, що догравали матч удев'ятьох, програли з рахунком 0:2, що врешті-решт не дозволило їм подолати груповий етап змагання.

Був включений до складу збірної на домашньому для італійців чемпіонаті Європи 1968 року, де вони здобули титул континентальних чемпіонів. В рамках цього турніру взяв участь у півфінальному матчі та у першій фінальній грі (завершилася унічию і була проведена повторно).

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1975 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Торіно». Наступного року передчасно пішов з життя у віці 37 років через аневризму.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Клуб	Чемпіонат
		Ліга	Ігор	Голів
1958–59	«Варезе»	C	34	10
1959–60	«Торіно»	B	38	3
1960–61		A	32	2
1961–62		A	32	3
1962–63		A	34	2
1963–64		A	32	7
1964–65		A	33	10
1965–66		A	28	1
1966–67		A	33	2
1967–68		A	28	4
1968–69		A	18	2
1969–70		A	22	4
1970–71		A	21	0
1971–72		A	23	2
1972–73		A	29	0
1973–74		A	23	0
1974–75		A	17	0
Усього за кар'єру			477	52

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

• Володар Кубка Італії (2):

«Торіно»: 1967-68, 1970-71

• Чемпіон Європи (1):

1968