Джордж Велч

Джордж Велч, справжнє ім'я Джордж Льюїс Шварц (англ. George Welch, George Lewis Schwartz; нар. 10 травня 1918(19180510) — пом. 12 жовтня 1954) — американський льотчик-ас Другої світової війни, номінант на Медаль Пошани і льотчик-випробувач у післявоєнні роки. Більш відомий як один з кількох пілотів авіаційного корпусу армії США, які мали змогу піднятися в повітря і протистояти японським винищувачам під час їхнього несподіваного нападу на Перл-Гарбор у грудні 1941 року.

Джордж Велч
George Welch
Кеннет Тейлор (ліворуч) і Велч (праворуч)
Ім'я при народженні	Джордж Льюїс Шварц
Народження	10 травня 1918(1918-05-10) Вілмінгтон, штат Делавер, США
Смерть	12 жовтня 1954(1954-10-12) (36 років) Палмдейл, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання	Арлінгтонський національний цвинтар[1]
Країна	США
Рід військ	Авіаційний корпус армії США Військово-повітряні сили армії США
Освіта	St. Andrew's Schoold
Роки служби	1939 — 1944
Звання	майор
Війни / битви	Друга світова війна Напад на Перл-Гарбор Корейська війна
Нагороди	Хрест «За видатні заслуги» Срібна Зірка Хрест льотних заслуг Медаль ВПС Медаль оборони Медаль «За Азіатсько-тихоокеанської кампанію» з чотирма бойовими зірками Подяка Президента

У 1944 році, Велч пішов у відставку з військово-повітряних сил армії США зі званням майора, після чого став льотчиком-випробувачем у компанії North American Aviation. Загинув у 1954 році, під час тестового польоту на винищувачі North American F-100 Super Sabre.

Друга світова війна

Після отримання літака у січні 1941 року, Велч був відправлений до 47-ї винищувальної ескадрильї^[en], яка дислокувалася на острові Оаху, Гаваї^[2].

На світанку 7 грудня 1941 року, Велч та інший пілот, Кеннет Тейлор^[en], поверталися з Різдвяної вечері і танців на даху готеля у Вейкікі, що закінчилися грою в покер, яка тривала протягом всієї ночі. Коли Японія напала на Перл-Гарбор, вони все ще були одягнені у парадну форму. Зателефонувавши на військовий аеродром Халейва^[en], який розташовувався на північному березі Оаху, Велч сказав підготувати для зльоту два винищувача Curtiss P-40 Warhawk. Відразу після дзвінка, використовуючи новий Б'юїк, Велч і Тейлор помчали до Халейви, щоб протистояти японським винищувачам^[3].

Маючи лише 30-мм набої у крильових гарматах, Велч стверджував, що збив два пікіруючих бомбардувальника Aichi D3A над аеродромом корпусу морської піхоти Єва^[en]. Перший ворожий літак був лише підбитий і повернувся на японський авіаносець, тоді як другий був добитий Тейлором, який невдовзі до цього приземлився для зарядки 50-мм набоїв у передні гармати. Під час свого другого вильоту, Велч збив ще один Aichi, який переслідував Тейлора, і один Mitsubishi A6M Zero^[3].

За свої дії, Велч і Тейлор обидва були номіновані на Медаль Пошани по заяві генерала Генрі Харлі Арнолда, однак отримали хрест «За видатні заслуги», найвищу медаль військово-повітряних сил армії США^[4][5].

Після Перл-Гарбору, Велч повернувся до материкової частини США, де влаштовував промови, спрямовані на переконання людей робити пожертвування в армію, аж до поки він не був відправлений до 36-ї винищувальної ескадрильї^[en] у Нову Гвінею. Попри свої повітряні перемоги у Перл-Гарборі, Велч був розчарований польотами на слабкому винищувачі Bell P-39 Airacobra. Через деякий час, він був переправлений до 80-ї винищувальної ескадрильї^[en] після неодноразових звернень до командування з цим проханням. Між червнем і вереснем 1943 року, Велч, керуючи винищувачем Lockheed P-38 Lightning, збив дев'ять японських літаків: два Mitsubishi A6M Zero, три Kawasaki Ki-61, три Nakajima Ki-43 та один Mitsubishi Ki-46^[2]. В загальній складності, Велч виконав 348 бойових вильотів, після чого захворів малярією і був змушений піти у відставку^[2].