Джордж Монк, герцог Альбемарль

Джордж Монк, 1-й герцог Альбемарль (англ. George Monck, 1st Duke of Albemarle; 6 грудня 1608(16081206) — 3 січня 1670) — англійський полководець і адмірал, архітектор Реставрації королівської влади в Англії в 1660.

Джордж Монк, герцог Альбемарль
Народився	6 (16) грудня 1608[1][2][3]  Мертон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія
Помер	3 січня 1670(1670-01-03)[2][4] (61 рік)  Лондон, Англійське королівство  ·набряк
Поховання	Вестмінстерське абатство
Країна	Англійське королівство
Діяльність	військовослужбовець, політик
Знання мов	англійська[1]
Учасник	Англійська громадянська війна
Членство	Лондонське королівське товариство
Роки активності	з 1626
Титул	Duke of Albemarled
Посада	член Палати громад у Парламенті Англіїd, Member of the Privy Council of Irelandd, Member of the 1653 Parliamentd, Member of the April 1660 Parliamentd, Lord Lieutenant of Devond і Lord Lieutenant of Middlesexd
Військове звання	генерал-капітан
Конфесія	англіканство
Батько	Thomas Monkd[5][6]
Мати	Elizabeth Smithd[5][6]
Брати, сестри	Nicholas Monckd[6]
У шлюбі з	Anne Clargesd[6]
Діти	Крістофер Монк, 2-й герцог Альбемарль[6]
Автограф
Нагороди	член Лондонського королівського товариства
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Належав до шляхетського роду Монків, за жіночою лінією був нащадком Йоркського дому — був праонуком Френсіс, доньки Артура Плантагенета. Другий син сера Томаса Монка (1570-1627), члену парламенту від Камелфорду, та Єлизавети Сміт. У 1626 році служив добровольцем під час походу на іспанський порт Кадіс, а у 1627 році брав участь у невдалій спробі англійців допомогти французьким гугенотам, обложеним в Ла-Рошелі. У 1629-1637 роках у складі голландської армії Джордж Монк боровся проти іспанців. 1638 року після сварки з цивільною владою Дордрехта повернувся в Англію, де отримав чин підполковника в полку графа Ньюпорта. У 1642-1643 роках брав участь у придушенні повстання в Ірландії.

Спочатку був роялістом, але потрапивши в полон, перейшов на бік Парламенту і брав активну участь у придушенні заколотів проти республіки в Шотландії та Ірландії. У 1653 році очолював окремі військово-морські з'єднання. Незабаром у чині адмірала відзначився у битвах при Ньюпорті, Оутер Габбард, Шевінгені. В останній битві Монк завдав вирішальної поразки флоту Мартіна Тромпа. Завдяки цьому Англія виграла Першу війну із Голландією.

З 1654 — губернатор Шотландії, за призначенням Кромвеля. Після відставки сина Кромвеля, відмовився визнати військову диктатуру генерала Ламберта і ввів у Лондон свої війська. За реставрацію королівської влади удостоєний титулу герцога.

Див. також

• Реставрація Стюартів

Посилання

• Джордж Монк [Архівовано 14 січня 2013 у Wayback Machine.]