Джуліо Чезаре Ваніні

Джуліо Чезаре Ваніні (італ. Giulio Cesare Vanini; 1585 — 9 лютого 1619) — італійський філософ-пантеїст, прихильник учення Миколи Коперника.

Джуліо Чезаре Ваніні
італ. Lucilio Vanini
Псевдо	Giulio Cesare Vanini і Lucilio Vanini[1]
Народився	1585[2][3][…]  Тауризано, Провінція Лечче, Апулія, Італія[4]
Помер	9 лютого 1619(1619-02-09)[2][5][6]  Тулуза[4]  ·спалення
Діяльність	філософ, лікар, натураліст, астролог, письменник
Галузь	філософія[1], медицина[1], natural scienced[1] і література[1]
Знання мов	італійська[1] і латина[2][1]
Напрямок	схоластика і пантеїзм
Посада	капелан
Конфесія	католицтво
Медіафайли у Вікісховищі

Данина Джуліо Чезаре Ваніні на місці його смерті.

Життєпис

Народився в Тауризано (поблизу Лечче) у заможній сім'ї. Закінчив Падуанський університет. Життя Ваніні багато в чому нагадує життя його сучасника Джордано Бруно. Багато років поневірявся по містах Європи, виступаючи з лекціями, в яких пропагував геліоцентричне учення Коперника, захищав ідеї Бруно.

У своїй праці «Щодо дивовижних таємницях природи — цариці і богині смертних» (1616) стверджував, що мир єдиний і вічний і у Всесвіті все перебуває в безперервному русі, покоряючись своїм законам. За боротьбу зі схоластикою і релігією, розповсюдження атеїстичних поглядів за вироком інквізиції церква відрізає язика, вішає на шибениці та спалює на вогнищі^[7].

Джерела

• Вороницын И. П. Лючилио Ванини. [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.] В кн.: Вороницын И. П. История атеизма. 2 изд. М.: Атеист., 1930.
• Колчинский И.Г., Корсунь А.А., Родригес М.Г. Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — Київ : Наукова думка, 1986. — 512 с.
• Плюшар А.. Энциклопедический лексикон, том 8. — Типография А. Плюшара; С.-П., 1837 — с. 238 (Ванини).