Дзержик Корнелій Володимирович

Корнелій Володимирович Дзе́ржик (Дзерджик; 7 січня 1888, Хлівище — 10 травня 1965, Чернівці) — український живописець; член Спілки радянських художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1953 року.

Дзержик Корнелій Володимирович
Народження	7 січня 1888(1888-01-07)  Хлівище, Кіцманський район, Чернівецька область, Україна
Смерть	10 травня 1965(1965-05-10) (77 років)
	Чернівці, Українська РСР, СРСР
Країна	Австро-Угорщина  Румунське королівство  СРСР
Жанр	побутовий жанр, пейзаж і портрет
Вчитель	Івасюк Микола Іванович
Діяльність	художник
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Біографія

Народився 7 січня 1888 року в селі Хлівищах (нині Чернівецький район Чернівецької області, Україна) в сім'ї панського агронома польського походження. Після закінчення народної школи, навчався на відділі будівництва і архітектури у промисловій школі в Чернівцях. За порадою професора школи Еріха Кольбенгаєра, поступив до приватної школи художника Миколи Івасюка, у якій навчався живопису протягом 1904—1908 років. У 1908 році Микола Івасюк виїхав до Відня і згодом викликав до себе Корнелія, який продовжив навчання в художній майстерні майстра до 1912 року^[1].

Після Першої світової війни повертається на Буковину і оселився у селі Боянчуці. Малював краєвиди, портрети, ікони та інше^[1].

У 1940-х роках переїхав до Чернівців. З квітня 1944 року після Євзебія Ліпецького та Пантелеймона Видинівського очолив осередок чернівецьких художників, організував перші художні майстерні в Чернівцях, а також перші художні виставки^[1]. Помер у Чернівцях 10 травня 1965 року.

Творчість

Працював у галузях іконопису та станкового живопису, створював картини на побутові теми, пейзажі, портрети. Серед робіт:

• «Дубки» (1906);
• «Ранок у горах» (1910);
• «Похорон бідняка»;
• «Гуцульська помста»;
• «Мир 1918 року»;
• «Безробітний» (1918);
• «Думи мої, думи» (1925; Львівський історичний музей^[1]);
• «Автопортрет» (1925);
• «Дружина» (1930-ті);
• «Жниця» (1937);
• «Збір податків» (1940-ві);
• «Визволення Буковини» (1942);
• «Гуцул з трембітою» (1945);
• «Лісосплав» (1945);
• «Перший колгоспний сніп» (1945);
• «Ранок у Карпатах» (1946);
• «За межу» (1952; Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини^[1]);
• «Полонина» (1953);
• «Колгоспний сад» (1957);
• «Лук'ян Кобилиця закликає селян до повстання»;
• «Ставок заснув»;
• «Дністер»;
• «Над Прутом у лузі»;
• «Микола Лисенко на Буковині»;
• «Художник Микола Івасюк пише портрет Ольги Кобилянської» (1964).

Центральне місце у доробку художника посідала шевченківська тема. Він малював портрети Тараса Шевченка та картини на сюжети його творів. Серед них: «Думи мої, думи», «Тарас Шевченко з кобзою». До 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка на ювілейну виставку підготував полотно «Гуцул — різьбяр працює над бюстом Великого Кобзаря». Відомі невеличкі за розміром гіпсові скульптури митця, за допомогою яких він також відтворив образ Тараса Шевченка.^[1]

Окремі полотна художника зберігаються у Чернівецьких художньому та краєзнавчому музеях.