Дзиза Віталій Олексійович

Віта́лій Олексі́йович Дзиза (нар. 1 жовтня 1994(19941001), с. Трудове, Більмацький район, Запорізька область, Україна — 10 березня 2017, с. Гнутове, підпорядковане Кальміуській райраді міста Маріуполь, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, старший матрос Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Дзиза Віталій Олексійович
Старший матрос
Загальна інформація
Народження	1 жовтня 1994(1994-10-01)  Україна, Запорізька область, Трудове
Смерть	10 березня 2017(2017-03-10) (22 роки)  Україна, Донецька область, Гнутове (загиблий у бою)
Військова служба
Роки служби	2016—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Військово-морські сили
Рід військ	Морська піхота
Формування	501 ОБМП  36 ОБрМП
Війни / битви	Війна на сході України Оборона Маріуполя
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзиза.

Біографія

Народився 1994 року на Запоріжжі, в селі Трудове Більмацького (колишнього Куйбишевського) району. Був молодшим із чотирьох дітей у сім'ї. Коли Віталію було два роки, родина переїхала до села Смирнове, що розташоване неподалік. Після смерті батька переїхав із матір'ю у сусіднє село Вершину Другу. Закінчив Смирнівську середню школу. По тому навчався в ліцеї у Бердянську. Після навчання працював будівельником.

Ще до війни, за запрошенням, поїхав працювати в РФ, на будівництво. Там познайомився з майбутньою дружиною, українкою. Повернувшись додому і дочекавшись народження доньки, 16 червня 2016 року вступив на військову службу за контрактом.

Старший матрос, старший навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. З 15 жовтня 2016 року постійно перебував у зоні бойових дій, виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

10 березня 2017 року загинув під час обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Гнутове, — унаслідок прямого влучання в окоп снаряда 120-мм калібру дістав множинні уламкові поранення тіла, помер за 10 хвилин на очах побратимів.

Похований 13 березня на сільському кла­довищі с. Смирнове Більмацького району.

Залишились мати Валентина Петрівна, сестра Олена, брати Сергій та Юрій, дружина Інеса Олександрівна та 11-місячна донька Альбіна. Старший брат Сергій також служить у Збройних силах України.

Нагороди

• Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
• Нагороджений медаллю «Захисник Маріуполя».
• 21 вересня 2017 року нагород­жений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

15 березня 2018 року в с. Смирнове відбулося відкриття меморіальної дошки на честь загиблого воїна Віталія Дзизи^[2][3].

Інше

Уродженцем села Смирнове є генерал-лейтенант радянської армії Дзиза Олександр Матвійович (1919—1993).