Димшиць Едуард Олександрович

Едуард Олександрович Ди́мшиць (нар. 4 травня 1960, Ромни) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1993 року; член Спілки радянських художників України з 1988 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2008 року.

Димшиць Едуард Олександрович
Народився	4 травня 1960(1960-05-04) (65 років)  Ромни, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	мистецтвознавець, художник, колекціонер
Alma mater	Київський державний художній інститут (1982)
Заклад	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Київська обласна організація Національної спілки художників України
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства (1993)
Вчителі	Білецький Платон Олександрович Заварова Ганна Володимирівна і Владич Леонід Володимирович
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди

Біографія

Народився 4 травня 1960 року у місті Ромнах Сумської області (нині Україна). 1982 року закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Платона Білецького, Ганни Заварової, Леоніда Владича^[1].

Продовжив навчання в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Академії наук УРСР^[1], де в подальшому став працювати старшим науковим співробітником у відділі образотворчого мистецтва. Упродовж 1991—1996 років очолював Картинну галерею «Градобанку»; з 2000 року обіймає посаду заступника голови секції мистецтвознавства та художньої критики Київської організації Національної спілки художників України.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Симиренка, № 23^[2] та у будинку на вулиці Великій Житомирській, № 40^[3].

Наукова діяльність, творчість

Вивчає українське образотворче мистецтво XIX—XX століття, корпоративні колекції, займається проведенням художніх виставок. Автор значної кількості альбомів, каталогів, наукових статей, зокрема:

• «Олександр Богомазов» (1991);
• «Живописна пластика» (1993);
• «Натюрморт в українському живопису ХХ століття» (1993);
• «Живописний заповідник: Альбом» (1995);
• «100 творів з колекції К. І. Григоришина» (2004);
• ««Василь Чекригін» (2005).

Автор живописних творів^[1]:

• «Свічка, книги та годинник. Гімн Часу» (1980);
• «Натюрморт з розрізаним кавуном» (1980);
• «Натюрморт з африканською маскою» (1980).

Веде консультаційну діяльність і збирає власну колекцію творів періоду нонконформізму^[4].