Дніпрорудне

Дніпрору́дне — місто в Україні, адміністративний центр Дніпрорудненської міської громади Василівського району Запорізької області. Населення складає 17 736 осіб (станом на 1 січня 2022 року).

Дніпрорудне
Герб Дніпрорудного Прапор Дніпрорудного
Одна з візитівок міста — пам'ятник «Слава героям праці» на в'їзді до міста Дніпрорудне[1]
Основні дані
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Василівський район
Тер. громада	Дніпрорудненська міська громада
Код КАТОТТГ	UA23040090010050034
Засноване	1961 (64 роки)
Статус міста	з 1970 року
Населення	▼ 17 736 (01.01.2022)[2]
Площа	7,784 км²
Густота населення	2373 осіб/км²
Поштові індекси	71630—71634
Телефонний код	+380-6175
Координати	47°22′56″ пн. ш. 34°59′13″ сх. д.
Висота над рівнем моря	74 м
Водойма	р. Дніпро
Назва мешканців	дніпрору́днівець, дніпрору́днівка, дніпрору́днівці
День міста	третя субота липня
Відстань
Найближча залізнична станція	Каховське Море
До станції	2 км
До районного центру
- автошляхами	28 км
До обл./респ. центру
- автошляхами	80,4 км
До Києва
- автошляхами	595 км
Міська влада
Адреса	71630, Запорізька обл., Василівський р-н, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 11
Вебсторінка	Дніпрорудненська міська рада.
Міський голова	Матвєєв Євгеній Сергійович (2020-2024)
Орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» I ступеня
Дніпрорудне у Вікісховищі Карта Дніпрорудне Дніпрорудне

Загальні відомості

Місто Дніпрорудне засноване у 1961 році біля промислової розробки залізної руди (Південно-Білозерське родовище). За 25 км від Дніпрорудного — Запорізький залізорудний комбінат. Це єдине місто гірників у Запорізькій області. Статус міста районного значення Дніпрорудне має з 1970 року. Займає площу 8,454 км² із чисельністю населення 19 тис. осіб.

Географія

Місто Дніпрорудне розташоване за 80 км від обласного центру й проходить автошляхами Т 0817 та М18E105 та за 28 км від районного центру, у західній частині Запорізької області, на лівому березі Каховського водосховища (р. Дніпро), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Златопіль, нижче за течією примикає село Балки. Через місто проходять автошляхи регіонального та територіального значення Р37, Т 0817, а також залізниця, станція Каховське Море (за 3 км).

Історія

З письмових джерел відомо, що в місцях, де розташована сучасна Запорізька область і місто Дніпрорудне, у різні історичні часи жили племена скіфів, сарматів, гунів, хозарів, половців. У середньовічні часи ця територія була частиною Великого Лугу — колиски козацької слави. Наприкінці XVIII століття місцевість заселялася вихідцями з Чернігівщини, Полтавщини, інших губерній Російської імперії. У 1950-ті роки сюди прийшли геологи і заклали основи для подальшого перебування в цих краях людей мужньої професії — гірників. Поява самого міста і його назви — Дніпрорудне — пов'язане з розробкою Південно-Білозерського родовища з унікальною для Європи рудою, кількість заліза в якій становить до 68 % (аналоги — тільки в Аргентині та Бразилії).

Місто засноване як селище Дружба у 1961 році для розробки родовищ корисних копалин Білозерського залізорудного району. Перейменовано в селище Дніпроград у 1963 році. З 1964 — смт Дніпрорудне.

26 серпня 1967 року добута перша руда, на честь цієї події у 1968 році споруджено монумент, від якого починається проспект Ентузіастів.

У 1970 році селищу міського типу надано статус міста.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», утворена Дніпрорудненська міська громада шляхом об'єднання Дніпрорудненською міською радою.

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (з 2022)

З початку березня 2022 року місто Дніпрорудне перебуває під тимчасовою російською окупацією. Якийсь час українські символи були на місці, але наприкінці квітня російські окупанти зняли з вежі над будівлею Дніпрорудненської міської ради «тризуб» і повісили замість нього «триколор», та згодом в його кольори була перефарбована і стела з назвою міста на в'їзді до Дніпрорудного^[3].

12 квітня 2022 року російські окупанти зайняли приміщення Дніпрорудненської міської ради та відділення поліції^[4].

5 травня 2022 року депутат Запорізької обласної ради від «Опозиційного блоку» добровільно перейшов на бік ворога та почав співпрацювати з окупаційною владою. Загарбники оголосили його «головою військово-цивільної адміністрації міста Дніпрорудне». У тимчасово окупованому російськими військами Дніпрорудному окупанти призначили так званого «голову міської адміністрації» Миколу Пастушенка^[5]. Про своє призначення він із гордістю заявив у відеозверненні, в якому закликав мешканців та підприємців міста всіляко сприяти окупантам. Крім того, задокументовано, що за безпосередньої вказівки російських військових псевдоголова призначав на відповідальні посади в окупаційні адміністрації прихильників «руського міру». 31 травня 2022 року слідчі СБУ кваліфікували дії колаборанта за ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України. Йому загрожує до 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна^[6].

27 травня 2022 року в тимчасово окупованому Дніпрорудному загарбники, услід за Мелітополем, відкрили російський «Мера-маркет», приміщення якого відібрали у української торгової мережі «АТБ-Маркет»^[7].

24 червня 2023 року виведено з ладу міст, шляхом підриву, біля Дніпрорудного, а у російських окупантів виникли труднощі з транспортуванням військових вантажів, техніки та боєприпасів на Запорізький напрямок. Міст біля Дніпрорудного, як і Чонгарські мости, відігравав важливу роль у забезпеченні логістики окупантів на Запорізькому напрямку^[8].

4 червня 2024 року стало відомо, що викрадений російськими окупантами голова міста Євгеній Матвєєв помер після 2 років і 8 місяців полону. Він був захоплений 13 березня 2022 року під час спроби визволення затриманих співробітників залізорудного комбінату. Протягом ув'язнення його утримували у кількох в'язницях, де він зазнав катувань, що підтверджено експертизою після повернення тіла^[9].

Населення

Чисельність

Динаміка зміни населення Дніпрорудного за роками^[10][11]:

Національний склад

Національний склад населення за даними перепису 2001 року^[12]:

Національність	Відсоток
українці	60,82 %
росіяни	36,64 %
білоруси	0,74 %
вірмени	0,31 %
болгари	0,21 %
татари	0,21 %
німці	0,16 %
інші/не вказали	0,91 %

Мовний склад

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[13]:

Мова	Чисельність, осіб	Доля
Російська	11 378	53,49 %
Українська	9 764	45,90 %
Вірменська	32	0,15 %
Білоруська	31	0,15 %
Болгарська	8	0,04 %
Інші/Не вказали	58	0,27 %
Разом	21 271	100 %

Економіка

• Запорізький залізорудний комбінат
• Завод залізобетонних конструкцій
• Завод будівельно-оздоблювальних машин
• Дніпрорудненський сироробний комбінат

Об'єкти соціальної сфери

• Гімназія «Софія».
• Загальноосвітня школа-комплекс «Світоч».
• Загальноосвітня школа «Талант».
• Загальноосвітня школа І—ІІ ступенів.
• Дніпрорудненський професійний ліцей.
• Дніпрорудненський індустріальний фаховий коледж.
• Палац культури «Гірник».
• Дніпрорудненська бібліотека сімейного читання.
• Дніпрорудненська бібліотека для дорослих.
• Музична школа.
• Спортивна школа.
• Міська лікарня.
• Центр дитячої та юнацької творчості.

Пам'ятки

• Національний природний парк «Великий Луг».
• Регіональний ландшафтний парк «Панай».

Особистості

• Колеснік Карина Максимівна — українська важкоатлетка-сумоїстка. Дворазова чемпіонка світу, дев'ятиразова чемпіонка Європи, майстер спорту України міжнародного класу.
• Кушов Руслан Бахрікулович (1977—2014) — сержант батальйону «Айдар», учасник російсько-української війни.
• Сергєєв Олексій Віталійович (1975—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Відзнаки

Орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» I ступеня (17 червня 2016) — за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Василівського району Запорізької області та з нагоди 55-річчя від дня заснування міста Дніпрорудне^[14].

Галерея

• 
  Автостанція
• 
  Міський стадіон
• 
  Алея та житлові будинки навпроти автостанції