Добриня (воєвода)

Добри́ня — історична особа, воєвода Володимира I Святославича, брат його матері (вуй) Малуші^[3], за даними Ю. Диби, І. Мицька, А. Членова — чеського походження, за іншими — син Малка Любечанина (Мстиши-Люта (Мстислава Лютого) Свенельдича)^[4]. Його вважають можливим прототипом билинного богатиря Добрині Микитича.

Добри́ня
Ім'я при народженні	Добри́ня
Псевдо	Добриня Микитич
Народився	не пізніше 946  Низкиничі
Помер	1007[1]
Посада	посадник у Новгородіd
Батько	Мал
Брати, сестри	Малуша[2][1]
Діти	Костянтин Добринич
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Добриня (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Воєвода (значення).

Життєпис

До володінь Мала на Волині належала група з декількох сіл розташованих у 22 км на південь від Володимира — Низкиничі, Будятичі та Калусів (нині Гряди). Знайома Длугошу назва села Низкиничі (малий/низький) спонукала його назвати древлянського князя Мала Ніскинем. З цим населеним пунктом пов'язують і билинне прізвище брата Малуші, відомого як Добриня Нікітіч (Низкинич).

Коли в 970 році великий князь Святослав розділив Київську Русь між двома старшими синами, новгородські посли, за вказівкою Добрині, випросили до себе Володимира, який і поїхав до Великого Новгороду зі своїм дядьком.

979 року Володимир вирушив з Новгорода в Київ з наміром відібрати владу у старшого брата. Добриня ж хотів відняти у Ярополка наречену, Рогніду, дочку полоцького правителя Рогволода, щоб видати її за Володимира. На це Рогніда відповіла: «Не хочу я за робичича», чим сильно образила Добриню, сестру якого називали рабинею, і після перемоги, здобутої над Рогволодом, він, за літописом, наказав племіннику «бути з нею (Рогнідою) перед батьком її і матір'ю»^[3].

Ставши єдиним правителем держави, Володимир поставив посадником в Новгороді Добриню. Звідси, в 985 році, він ходив разом з Володимиром на багату Волзьку Булгарію. Мир з болгарами був укладений за порадою Добрині, який говорив, що такий багатий народ не буде платити данину.

Що стосується участі Добрині в хрещенні новгородців, то її, можна визнати достовірною, але відомості про цю подію у літописах невизначені та заплутані, а подробиці епізоду, передані Татищевим зі слів так званого Йоакимовського літопису, ґрунтуються на старовинній новгородській приказці: «Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем». Згідно з цими відомостями, жрець Богомил на прізвисько Соловей, підбурював новгородців проти нової, християнської віри і був переможений посадником Вороб'єм Стояновичем^[5]. Однак М. М. Карамзін вважав наведену Татищевим історію хрещення Новгорода вигадкою^[6].

Згодом новгородським посадником став син Добрині — Костянтин Добринич.

За свої здобутки протягом життя Добриня став одним із головних героїв билин, де він виступає поряд з Іллею Муромцем серед найповажаніших руських богатирів.

Родина

За Д. Прозоровським^[7] та Шахматовим (відомості про предків дали автори Повісті врем'яних літ Вишата і Ян Вишатич).

• Малко Любечанин
  • Малуша
  • Добриня
    • Костянтин Добринич
      • Остромир + Феофана
        • Вишата
          • Путята Вишатич
          • Ян Вишатич + Марія
            • преп. Варлаам
        • Завид
          • Дмитро Завидович
            • Любава