Добромильська реформа

Добромильська реформа Чину святого Василія Великого — назва низки заходів, яких вжили для реформування монашого чину Василіян у 1882–1904 роках.

Перші зреформовані василіяни та їхні настоятелі. Добромиль 1885—1886:
Сидять у першому ряді зліва-направо: Дмитро Жуковський, Фелікс Цозель, ТІ, Климентій Сарницький, Каспер Щепковський, ТІ, Адальберт Баудісс, ТІ, невідомий єзуїт, Юліян Зємба; Стоять у другому ряді зліва-направо: Платонід Філяс, Сава Ломницький, Юліян Мриць, Еміліян Козаневич, Сотер Ортинський, Венедикт Скоробогатий, Володимир Стех, Юліян Дацій; Стоять у третьому ряді зліва-направо: Діонисій Ткачук, можливо Сильвестр Кізима, Антоній Мартинюк

У перші роки реформи було немало протестів проти неї. У часописі «Діло» часто публікували критичні матеріали з цього приводу.

Відомості

Папа Лев ХІІІ 12 травня 1882 року на основі отриманої інформації про стан Василіян, зокрема, в Галичині видав Апостольський лист «Singulare Praesidium», яким окреслив основні пункти реформи, яку вирішили розпочати з Галицької провінції. У ньому були наступні розпорядження:

• реформу проводять Єзуїти, яким тимчасово передають Добромильський Монастир святого Онуфрія
• впроваджують один новіціят на всю Галичину
• новиків та духовних виховують на засадах святих Василія, Йосафата, митрополита Йосифа Рутського
• Єзуїти мали підготувати нові правила в дусі св. Василія
• у перспективі Василіяни мали вийти з-під юрисдикції єпископів та підпорядкуватись безпосередньо Апостольському Престолу.

Офіційно розпочалась 15 червня 1882 року: того дня протоігумен о. Климентій Сарницький та ігумен о. Юліян Телішевський передали Єзуїтам (провінціялу о. Генрикові Яцковському, настоятелю і магістру новиків о. Касперові Щепковському, вихованцю бучацьких Василіян) Добромильський монастир святого Онуфрія.

15 вересня того року відкрили новіціят у Добромилі. Першими новиками були брат^[1] Віссаріон Кулик, бр. Володимир Стех, бр. Теодозій Куницький. Після закінчення піврічної «кандидатури» і року та 6 тижнів новіціяту клирики складали перші обіти та продовжували навчання: рік риторики (для осіб з середньою освітою), два роки філософії, два (згодом три чи чотири) роки теології.

У 1884 році до реформи приєднався Лаврівський монастир святого Онуфрія, у 1886–1887 — Львівський св. Онуфрія, у 1888 — Кристинопільський (св. Юра), 1891 — Жовківський монастир Різдва Христового та Крехівський (у 1897 році став самостійним), 1893 — Бучацький св. Хреста (28 квітня^[2]), Улашківський св. Івана, 1895 — свв. Петра і Павла в Михайлівці. У 1904 році Гошівський, Золочівський та Погонський монастирі, які налічували 8 отців, ще не приєднались до Провінції, але зробили це до 1913 року.

У перші роки реформи Галичиною прокотились хвилі протестів проти неї, яку головно підтримувало галицьке москвофільське середовище, що сприймало Єзуїтів як полонізаторів.

18 квітня 1904 року Конгрегація євангелізації народів вирішила звільнити Єзуїтів від проводу Василіянами. Папа Пій X 12 липня 1904 року затвердив Управу Чину, яку складали виключно Василіяни на чолі з протоігуменом о. Платонідом Філясом. 10 вересня 1904 року останній протоігумен-єзуїт о. П. Бапст склав повноваження проконсультору о. Єронімові Малицькому, бо о. Платонід Філяс перебував у Канаді на місії.

Провідники реформи

За весь час для блага Василіян трудились 47 ченців-єзуїтів, з яких 34 — священники, 2 — брати-студенти і 11 братів помічників.

#	Єзуїт	Роки життя	Статус	Які обов'язки виконував, де і коли (роки)
1	Міхал Анджейчак	1856—1902	священник	настоятель і економ монастиря у Львові (1890—1892)
2	Августин Арндт	1851—1925	священник	професор догматичного і морального богослов'я в Кристинополі (1890—1892)
3	Пйотр Бапст	1845—1924	священник	протоігумен
4	Адальберт Баудісс	1842—1926	священник	професор риторики і соцій новіціяту в Добромилі (1884—1889), настоятель у Лаврові (1889—1892), настоятель у Добромилі (1892—1902) і магістр новіціяту в Добромилі (1896—1901)
5	Юзеф Беґер	1852—1894	священник	професор математики і фізики у Львові (1886—1887)
6	Казімеж Біштиґа	1869—1938	священник	професор богослов'я в Кристинополі (1899—1900)
7	Ерик Брандіс	1834—1921[3]	священник	ректор у Добромилі (1882—1885)
8	Едвард Буркевич	1839—1921	священник	настоятель і професор морального богослов'я в Лаврові (1886—1887), професор історії і німецької мови в Добромилі (1891—1892), настоятель у Львові (1892—1893)
9	Алоїз Вароль	1859—1936	священник	професор богослов'я і Святого Письма в Кристинополі (1896—1898)
10	Юзеф Василевський	1841—1913	священник	професор філософії в Добромилі (1884—1886), Львові (1886—1889) і Лаврові (1889—1891), професор богослов'я в Кристинополі (1892—1894) і Лаврові (1896—1897)
11	Фелікс Верцінський	1858—1940	священник	настоятель у Кристинополі (1899—1901)
12	Августин Вільгельм	1866—1952	священник	професор метафізики і етики в Добромилі (1899—1902)
13	Кароль Врублевський	1864—?	брат-студент	викладач риторики в Добромилі 1888—1890
14	Юзеф Ґадовський	1858—1918	священник	настоятель у Лаврові (1892—1893)
15	Станіслав Дидек	1864—1925	брат	керував будівництвом і ремонтними роботами в Добромилі (1888—1889) і Лаврові (1889—1890)
16	Антоній Дуткевич	1857—1913	брат	кухар у Добромилі (1884—1885)
17	Ян Закжевський	1864—1936	священник	професор догматичного богослов'я в Кристинополі (1898—1899)
18	Міхал Кальман	1863—1939	священник	настоятель у Лаврові (1898—1899)
19	Юзеф Кухарський	1848—1917	брат	кухар у Добромилі (1886—1894)
20	Юзеф Кшановський	1860—?	священник (у 1902 залишив єзуїтський орден)	професор догматичного богослов'я в Кристинополі (1900—1901)
21	Лука Лащик	1848—1928	священник	настоятель у Жовкві (1898—1902)
22	Вацлав Лев	1869—1907	священник	професор Святого Письма в Кристинополі (1898—1900)
23	Миколай Лісовський	1816—1906	брат	фіртіянин і кравець у Добромилі (1898—1899)
24	Станіслав Ліц	1862—1935	священник	настоятель у Бучачі (1897—1898) і Кристинополі (1898—1900)
25	Павел Маковський	1844—1920	священник	соцій магістра новіціяту в Добромилі (1882—1884), настоятель у Львові (1889—1890)
26	Стефан Малевич	1840—1893	брат	господар у Добромилі (1882—1885) і Лаврові (1885—1890)
27	Пйотр Мастай	1852—1918	священник	професор морального богослов'я в Кристинополі (1896—1898)
28	Юзеф Маховський	1873—1942	брат-студент	вчитель на гуманістиці і викладач латини на новіціяті в Добромилі (1900—1901)
29	Міхал Мицєльський	1826—1906	священник	візитатор (1887—1893) і протоігумен (1897—1901)
30	Антоній Міль	1838—1912	священник	настоятель у Кристинополі (1888—1889)
31	Антоній Містак	1840—1915	брат	господар у Лаврові (1890—1894)
32	Леопольд Палковський	1876—?	брат (у 1901 залишив єзуїтський орден)	кухар у Жовкві (1900—1901)
33	Францішек Радецький	1850—1914	священник	настоятель у Кристинополі (1888—1894) і Лаврові (1894—1896)
34	Мацей Ратушинський	1843—1922	брат	господар у Добромилі (1894—1896)
35	Казімеж Рідль	1841—1898	священник	професор риторики в Добромилі (1882—1884)
36	Томаш Свіондер	1846—1933	брат	фіртіянин у Добромилі (1883—1894)
37	Теодор Созанський	1826—1901	священник	професор етики в Лаврові (1893—1894)
38	Францішек Стец	1854—1925	священник	професор фізики і математики у Львові (1887—1889) і Лаврові (1889—1890)
39	Шимон Тиховський	1841—1915	священник	настоятель у Лаврові (1893—1894)
40	Станіслав Томкевич	1862—1923	брат	фіртіянин і кравець у Кристинополі (1900—1901)
41	Юзеф Урбанек	1851—1932	священник	економ і професор німецької мови в Добромилі (1893—1894)
42	Фелікс Цозель	1847—1928	священник	професор морального богослов'я в Добромилі (1885—1886), етики у Львові (1886—1887), морального і догматичного богослов'я в Лаврові (1887—1888) і Кристинополі (1888—1890)
43	Юзеф Чухновський	1843—1885	брат	кухар у Добромилі (1883)
44	Мацей Шафлярський	1847—1903	священник	професор гуманістики в Добромилі (1890—1891), професор грецької мови в Лаврові (1891—1892)
45	Каспер Щепковський	1823—1899	священник	магістр новіціяту і ректор у Добромилі (1882—1893), візитатор (1893—1897)
46	Міхал Якубінський	1855—1905	священник	викладач на гуманістиці в Добромилі (1889—1890)
47	Францішек Янік	1842—1922	священник	настоятель у Лаврові (1887—1889)