Довгеньке (Ізюмський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Довгеньке.

До́вгеньке — село в Україні, у Оскільській сільській територіальній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 850 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Довгеньківська сільська рада.

село Довгеньке
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Ізюмський район
Тер. громада	Оскільська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA63040130080059098
Облікова картка	с. Довгеньке[1]
Основні дані
Засноване	1782[2]
Населення	850
Площа	2,898 км²
Густота населення	293,31 осіб/км²
Поштовий індекс	64371
Телефонний код	+380 5743
Географічні дані
Географічні координати	49°1′6″ пн. ш. 37°19′9″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	186 м[3]
Місцева влада
Адреса ради	64371, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Довгеньке, вул. Борисова, 49
Карта
Довгеньке
Довгеньке
Мапа
Довгеньке у Вікісховищі

Географія

Село Довгеньке знаходиться за 10 км від річки Сіверський Донець. За 4 км проходить автомобільна дорога E40 (М03). Поруч із селом кілька невеликих лісових масивів, у тому числі урочище Плоске (дуб). На південь від села розташована найвища точка Харківської області з позначкою 242,9 метрів, хоча помилково вважають, що найвища точка області розташована біля села Лютівка Богодухівського району, але її висота 236,5 метрів.

Історія

Довгеньке вперше згадується у переписі 1782 року^[2]. Населяли його «казенні» селяни, незалежні від панської волі. У другій половині XIX століття Довгеньке стає волосним центром, якому підпорядковуються найближчі села: Сулигівка, Бражківка, Довгий Яр. Спершу у селі відкрилася церковно-парафіяльна школа, яку відвідували діти заможних селян, та ремісниче училище, де хлопців навчали ковальської справи.

На часі революції 1905 року сільська біднота активно вступає в революційну боротьбу. Для бідних дітей відкривається земська школа. Дітей навчають у дві зміни у невеличких хатах-мазанках. Згодом побудували школу, у якій діти навчалися до 1974 року.

Радянська доба почалась у березні 1918 року. Згодом у селі почергово з'явилялися, то білогвардійці, то гетьманці, то гайдамаки. Гетьманці поставили керувати Руденка Кіма Васильовича. Наприкінці квітня 1919 року в село увійшли донські козаки. Але 6 грудня цього ж року червоні змінили білих у селі. Після цього розпочалася тривала радянська окупація.

У 1929 році, під час примусової колективізації, створено комуну «Раднива». Організовано 10 колгоспів: «Червона балка», «Першого травня», «імені Шевченка», «13-річчя Жовтня», «Червона зоря», «Радянська нива», «Своя робота», «Червоний шпиль», «Колективізація».

У 1932 році з метою зміцнення колгоспів була проведена реорганізація (укрупнення), 10 колгоспів були об'єднані в чотири: «Червона зоря», «Раднива», «Пролетарка», імені Калініна.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 93 жителі села^[4].

У листопаді 1941 року червону окупацію було замінено на німецьку. За архівними даними із 600 чоловіків не повернулося з війни 215 довжан. Усього на території села Довгеньке полягло 3297 бійців та поховані у братській могилі. Під час запеклих боїв 80 % села було зруйновано.

У 1960-х роках селі функціював колгосп імені Жданова, який мав понад 4 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, електростанцію, млин, цегельний і черепичний заводи.^[5] В період 1967—1971 років село Моросівка, яке підпорядковувалося тоді Довгеньківській сільській раді та безпосередньо межувало з селом Довгеньке, було зняте з обліку у зв'язку з переселенням жителів.^[6] Нині ця територія належить до села Довгеньке.

У 1975 році в селі було побудовано нову школу.

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Оскільської сільської територіальної громади^[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ізюмського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Ізюмського району^[8].

Російсько-українська війна

Докладніше: Битва за Довгеньке

У 2022 під час війни з початку квітня до початку вересня, росіяни намагалися повністю взяти Довгеньке, у селі та біля нього тривали активні бої.

10 вересня в ході контрнаступу українських сил село було звільнене від російський окупаційних військ

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 846 осіб, з яких 398 чоловіків та 448 жінок^[9].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 850 осіб^[10].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Мова	Відсоток
українська	94,00 %
російська	5,88 %

Економіка

• ПСП «Караван».
• СТОВ «Злагода».^[12]

Об'єкти соціальної сфери

• Дитячий садок (після пожежі влітку 1998 року залишилися одні руїни, на даний момент його відновили).
• Довгеньківський навчально-виховний комплекс Ізюмської районної ради Харківської області.^[13]
• Будинок культури.
• Лікарня.
• Стадіон.

Пам'ятки

• Пам'ятник загиблим радянським воїнам під час німецько-радянської війни, встановленим на братській могилі.^[14]
• Біля Довгенького збереглися рештки неолітичного поселення (V—III тисячоліття до н. е.) та кургани з двома кам'яними бабами — сліди кочівницьких народів (X—XI століття н. е.).^[5]

Відомі люди

• гірничий інженер О. Чумак.^[15]
• І. П. Остапенко — учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.^[5]