Довгопол Василь Микитович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довгопол.

Василь Микитович Довгопол (26 грудня 1919, Онуфріївка — 10 квітня 1981, Харків) — український історик, доктор історичних наук (з 1971) року, професор (з 1973 року).

Василь Микитович Довгопол
Народився	26 грудня 1919(1919-12-26) Онуфріївка
Помер	10 квітня 1981(1981-04-10) (61 рік) Харків
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Харківський державний університет імені О. М. Горького
Галузь	історія
Заклад	Харківський державний університет імені О. М. Горького
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився 26 грудня 1919 року в селі Онуфріївці (нині селище міського типу Кіровоградської області) у селянській сім'ї. У 1938–1939 роках — викладач української мови. У 1939–1941 роках — курсант військового училища, з 1941 року — командир взводу. У 1942–1943 роках — студент філологічного факультету Куйбишевського педагогічного інституту. У 1943–1944 роках навчався на історико-філологічному факультеті Казанського університету, у 1944—1948 роках — на історичному факультеті Харківського державного університету імені О. М. Горького.

У 1951–1958 роках — старший викладач кафедри історії СРСР і УРСР Харківського державного університету імені О. М. Горького. У 1953 році закінчив аспірантуру в цьому університеті, захистивши кандидатську дисертацію на тему: «Могутній Радянський Союз — запорука возз'єднання українського народу в єдиній українській державі». У 1958—1973 роках — доцент, з 1973 року — професор кафедри історії УРСР Харківського державного університету імені О. М. Горького. У 1971 році захистив докторську дисертацію на тему: «Робітничий клас України в роки соціалістичної індустріалізації (1926–1929 рр.)».

Був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною». Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (за 1985 рік, посмертно; за підручник «Історія Української РСР» у двох частинах, опублікованих у 1978 і 1982 роках)^[1].

Помер 10 квітня 1981 року у Харкові. Похований на тринадцятому міському цвинтарі Харкова (квартал № 3, ряд 6)^[2].

Наукова діяльність

Основні теми наукових досліджень: індустріалізація України у 1920—1930-х роках, розвиток промисловості України у післявоєнні роки. Серед праць:

• Советская Украина в шестой пятилетке (Харків, 1957);
• Первые шаги индустриализации СССР 1926—1927 гг. (Москва, 1959);
• Научно-исследовательская работа в высшей школе: О работе историков Харьковского университета (Харків, 1963);
• Українська РСР в період завершення соціалістичної реконструкції народного господарства: Перемога соціалізму в СРСР (б/м, 1967; у співавторстві);
• Робітничий клас України в роки соціалістичної індустріалізації (Харків, 1971);
• Українська радянська історіографія про соцзмагання на Україні в роки першої п'ятирічки (Київ, 1972);
• Розвиток історичної науки на Україні, за роки Радянської влади (Київ, 1973);
• Історія Української РСР (Київ, 1982; у співавторстві);
• Джерелознавство історії Української РСР (Київ, 1986; у співавторстві).