Довгосілля

Довгосілля - колишнє село в Олевському районі Житомирської області. Підпорядковувалося Кам'янській сільській раді. Нині частина села Кам'янка Коростенського району Житомирської області.

Історія

Перша письмова згадка села Довгосілля 1514 рік як володіння Юхно Обернейовича, який названий власником Волковицької землі, Сновидовичів, Довгосілля і Городища. Через дружину, сестру Юхно Обернейовича, село Довгосілля в 1518 році потрапило у власність Івашки Немирича^[1]. Село належало Немиричам до 1793 року.

В 1613 р. в Довгосіллі зафіксований млин. У 1617–1618 роках село перебувало в заставі у Раїни Гарабурдиної (чверть). За податковим реєстром 1571 р. в селі було 3 дими тяглих підданих. За подимним тарифом 1628 р. було 6 осілих димів і 3 городника^[2]. За подимним тарифом 1640 р. було 54 дими^[3]. За люстрацією подимних в 1683 р. було 4 дими^[4]. В "Magazin fur die neue Historie und Geographie Angelegt" 1788 р. Антона Фрідріха Бюшінга, який співпадає по кількості димів з тарифом 1775 р. в селі Довгосілля було 50 димів^[5]. В переписі євреїв Овруцького повіту 1765 р. в Довгосіллі лічилось 15 євреїв^[6].

В 1793 р. Олевськ з селами, серед яких було Довгосілля, які належали подкормію овруцькому Тадеушу Немиричу, за участь в повстанні Костюшка, були конфісковані і надані Катериною II у володіння генерал-порутчику Олександру Протасову. В реєстрі наданих Протасову володінь, в селі Довгосілля було 126 мешканців чоловічої статі^[7].

В 1811-1814 роках у володінні поміщика Прушинського. В 1825 р. і надалі державне володіння^[8].

В 1845 р. включено на обкладення оброком в Довгосіллі 230 душ, а в Кам'янці 20 душ^[9]. В 1859 р. в Довгосіллі було 62 двори, 272 чоловіків, 281 жінок. В 1866 р. В Довгосіллі було 77 дворів, православних - 257 чоловіків, 265 жінок, євреїв - 15 чоловіків, 13 жінок^[10]. Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Олевської волості Овруцького повіту Волинської губернії мешкало 530 осіб, налічувалось 95 дворових господарств, існували каплиця, постоялий дім, водяний млин^[11]. За даними перепису населення 1897 року в Довгосіллі проживало 820 осіб, з них 418 чоловіків і 402 жінки; 700 — православні, 120 — юдеї^[12].

Мешканці села Довгосілля були парафіянами церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Лопатичі.

В 1905 р. було відкрито однокласне сільське училище^[13]. В 1906 р. в Довгосіллі було 186 дворів, 992 мешканців^[14]. В 1911 р. в Довгосіллі було 200 дворів, 1256 мешканців^[15].

В 1923 р. в Довгосіллі було 154 дворів, 758 мешканців^[16].

У 1925 р. в Довгосіллі була відкрита початкова школа. У 1927 р. згадується 4-х річна трудова школа ^[17]

За даними сільської ради, у 1932–1934 роках у Довгосіллі від голоду загинуло 14 чоловік, імена яких встановлено (без урахування мешканців хуторів)^[18].

По Кам'янській сільській раді в 1930-х роках було репресовано 81 мешканця ^[19].

На весні 1939 року за наказом радянського керівництва в Кам'янці і Довгосіллі були наново нарізані вулиці і туди переселили людей з хуторів. Після цього села Довгосілля та Кам'янка злилися в одне село і офіційно отримало назву Кам'янка. У 1937 році в селі Кам’янка було збудовано нову двоповерхову школу з семирічним навчанням. Тут розмістили правління колгоспу, збудували колгоспну комору та першу конюшню. Ще у 1920-х роках у селі діяла хата-читальня та була відкрита перша крамниця. Таким чином, Кам’янка поступово стала місцевим адміністративним і господарським центром, хоча за розмірами була значно меншою за Довгосілля.^[20].

Станом на 01.10.1941 року на обліку не значиться^[21].