Сопко Одарка Іванівна

Одарка Іванівна Долгош (нар. 14 квітня 1963, м. Ужгород), у шлюбі Сопко — українська художниця та мистецтвознавиця. Кандидатка мистецтвознавства України.^[1] Членкиня НСХУ (1995). Дочка Івана Долгоша.

Одарка Іванівна Сопко
Одарка Сопко під час презентації Королевського Євангелія в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці 23.12.2016 Одарка Сопко під час презентації Королевського Євангелія в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці 23.12.2016
Народилася	14 квітня 1963(1963-04-14) (62 роки) м. Ужгород, Україна
Країна	УРСР →  Україна
Національність	українка
Діяльність	художниця
Alma mater	Українська академія друкарства
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Вчителі	Манайло Іван Федорович
Членство	Національна спілка художників України
Батько	Іван Долгош
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Сопко Одарка Іванівна у Вікісховищі

Життєпис

Закінчила Український поліграфічний інститут у Львові (1988, нині Українська академія друкарства; викладачі В. Овчинников, А. Попов, М. Таранов).

Працювала від 1978 в Ужгородському училищі прикладного мистецтва; від 1982 — оформлювачкою художньо-виробничого комбінату; від 1983 — в Українському поліграфічному інституті; від 1988 — головна художня редакторка видавництва «Закарпаття»; від 2002 — викладачка відділення дизайну Ужгородського коледжу мистецтв; від 2004 — викладачка кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту, доцент.

Творчість

Одарка Сопко (в центрі) під час презентації Королевського Євангелія в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці 23.12.2016

Основні галузі — книжкова і станкова графіка, дизайн; техніки — акварель, змішана.

Створила авторську техніку, яку застосовує у пластичній графіці.

Для творчості характерні декоративна символіка, високе чуття образності, вільне володіння штрихом, плямами, фігуративні елементи (зокрема мушля, архітектурні фрагменти, музичні інструменти несуть уявлення про ідеальні виміри).

Від 1987 — учасниця обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок та пленерів. Персональні — в Ужгороді (1994—1995, 2003), Наместові (1998), Кошицях (2000), Пряшеві (2001, 2005), Гуменному (2005; усі — Словаччина), Мукачевому (2003), Києві (2004).

Роботи зберігаються в галереях сучасного мистецтва в Наместові, Братиславі та Будапешті, Закарпатському художньому музеї.

Доробок

• «Троянди і мороз» (1991),
• «Шафрани» (1992),
• «Утворення» (1992),
• «Жолуді» (1994),
• «Стара верба» (1994),
• «Вечоріє» (1994),
• «Папоротник» (1994),
• «Горіх» (1994),
• «Хвиля» (1995),
• «Плин мінору» (1995),
• «Безконечне» (1998),
• «Коралова» (2003),
• «Серпневий вечір» (2004),
• диптих «Потічки» (2004),
• триптих «Білі сни» (2005),
• «Словацький екзот» (2005),
• «Сутінки» (2005);

• цикли —
  • «Закохана» (2003),
  • «Квітковий» (2003),
  • «Трав'яний» (2003—2004);
• оформлення книг —
  • «Закарпатські замки» (1996),
  • «Політ на кулі» Л. Повх (2002),
  • «Незвичайна книга» Г. Малик (2002);
• серії антологій —
  • «Закарпатське оповідання. ХХ століття» (2002; 2003),
  • «Закарпатська література для дітей. ХХ століття» (2004).

Нагороди

• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2007)^[2]
• Закарпатська обласна премія ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (2005).