Домашнє музикування

Домашнє музикування (нім. Hausmusik), також домашнє музичне створення — це заняття, схоже на хобі, що включає музику в приватному колі спілкування. Одним із найважливіших соціально-культурних аспектів домашнього музичного створення є зосередження уваги на музикантові та самому музичному створенні, що відрізняє його від концерту чи виступу як музикування для аудиторії. Домашнє музикування не обмежується жодним музичним стилем чи жанром. Ним можуть займатися як професіонали, так і аматори.

Німецьке слово Hausmusik^[1][2] (домашня музика; термін, поширений у німецькомовних країнах) з'явилося в назвах нотних видань ще в XVII столітті, а потім почало жити своїм життям як термін для спільного музикування вдома – спочатку серед заможних людей, аристократів чи духовенства, а з середини XIX століття – у буржуазному середовищі, що тоді сформувалося.

Домашнє музикування можна розглядати як витончений прояв живої культури, але воно не існує як виконання конкретних музичних творів. Воно не пов'язане з «буржуазними» формами камерної музики чи розмірами будинків. Наприклад, у Відні на поширення домашнього музикування сильно вплинули «Шубертіади», основним музичним інструментом яких зазвичай було фортепіано. Водночас камерні музичні ансамблі, більші за струнний квартет, також могли грати разом у сімейному колі, і навіть могли виконуватися оркестрові твори. І якщо спочатку вони грали для себе, то для обраних слухачів (у так званих музичних салонах) ця діяльність могла доходити навіть до платних концертів, орієнтованих на публіку.

ХІХ століття вважається розквітом культури домашнього музикування, яку підтримувала молода буржуазія. Навчання грі на фортепіано було частиною «гарного виховання». Численні аранжування опер та симфоній для фортепіано в чотири руки відображають цей розвиток, а також свідчать про музичний смак. Водночас межі між приватним та публічним музичним життям дедалі більше розмивалися, і як аматорські заходи, так і концерти камерної музики експертів також приносили домашнє музикування публіці. Межа буржуазного дому ставала дедалі сумнівнішою, і в результаті засоби масової інформації відігравали дедалі більшу роль у музичному житті. Ця зміна також супроводжувалася наріканнями на втрату колись важливих музикантів-аматорів.

Сьогодні домашнє музичне створення все ще існує, хоча й у іншому сенсі. Окрім класичного домашнього музичного створення, існує також музичне створення, в якому струнний квартет або фортепіано в камерних музичних ансамблях замінено синтезатором чи іншими електронними музичними інструментами. Існують також різні види аматорської музики для різних ансамблів та в різних музичних стилях. У багатьох країнах активне домашнє музичне створення також є частиною музичної освіти.

В історії України

В історії України традиція домашнього музикування, як і багато інших традицій, була практично припинена з приходом радянської окупаційної влади.

Докладніше: Естрада, Художня самодіяльність, Самвидав та Квартирник