Домашнє насильство в Росії

Домашнє насильство в Росії — форма насильства, в рамках сімейних і інтимних відносин. Хоча домашнє насильство часто описується між партнерами саме в контексті інтимних відносин, воно також може включати інші випадки побутового насильства, такого як насильство у відношенні до дитини, дитини стосовно батьків^[en] або насильство між братами і сестрами в одній сім'ї.

Явище має тривалу історію і досліджується з даної теми в рамках психології, юриспруденції, досліджень в області захисту демографії, громадського порядку. Законодавчі зміни в 2017 році декриміналізували деякі випадки насильства в сім'ї.

Причини виникнення

Частота вживання алкоголю серед осіб, які вчинили насильницькі злочини проти членів сім'ї^{[1][Комм. 1]}

Частота вживання алкоголю	Частка від загального числа
Три-чотири рази на місяць	11,8 %
Три рази на тиждень й частіше	30,2 %
Кожний або майже кожен день	34,5 %

Алкоголь

Вживання алкоголю часто стає фактором домашнього насильства в Росії.

У статті, опублікованій в Journal of Family Violence (1997), зазначено, що серед чоловіків, які вчинили вбивство дружини, 60-75 % злочинців вживали алкоголь до інциденту (за даними на 1991 рік)^[2][3].

Під час опитування, проведеного Державним науково-дослідним інститутом сім'ї та виховання Російської академії освіти, 29 % осіб, які відповіли на запитання «Чому в знайомих вам сім'ях б'ють дітей?», Вказали, що насильство відбувалося п'яними і алкоголіками^[3].

Ілляшенко, старший науковий співробітник Всеросійського науково-дослідного інституту МВС Росії, в своєму дослідженні (опублікованому в 2003 р. і заснованому на матеріалах, що були отримані в Центрально-чорноземний район Росії) вказав на те, що серед чинників «насильницької злочинності в родині найголовнішу роль відіграє пияцтво»: на момент скоєння відповідного злочину переважна більшість злочинців (76,5 %) характеризувалося «досить частим вживанням спиртних напоїв»^[1].

Крім того, згідно з тим же дослідженням, в зв'язку з вживанням алкоголю приблизно кожен п'ятий злочинець (22,2 %) побував в медичному витверезнику, дві п'ятих (40,4 %) періодично страждали від алкогольних запоїв^[ru], майже стільки ж (36,0 %) страждало хронічним алкоголізмом. Найчастіше злочинці зловживали спиртними напоями протягом декількох років, проте заходи з лікування алкоголізму та профілактики злочинів або не приймалися, або виявилися неефективними^[1].

Низький рівень освіти

Соціальний статус осіб, які вчинили насильницькі злочини проти членів сім'ї^{[1][Комм. 1]}

Соціальний статус	Частка від загального числа
злочинець ніде не працював і не вчився	50,1 %
рабітники	26,5 %
пенсіонери	15,4 %
службовці, спеціалісти у царині науки, освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення	2,9 %
службовці, фахівці в сфері будівництва, виробництва й торгівлі	2,2 %
підприємці	1,3 %
співробітники правоохоронних органів	0,7 %
учні ПТУ	0,7 %

Ілляшенко в уже згаданому дослідженні зазначив, що до насильницьких злочинів проти членів сім'ї більш схильні особи з низьким рівнем освіти і культури. Дослідник вважає, що це не випадково: на його думку, таким більш властиві «егоїстичні інстинкти, відсутність критичної оцінки власної поведінки, вузький кругозір, примітивні і грубі потреби і інтереси, культ грубої фізичної сили, нехтування морально-культурними нормами, нестриманість емоцій, грубість, безпринципність»^[1].

Дослідник вказує на те, що більш високий рівень освіти дозволяє знайти інший шлях вирішення сімейного конфлікту, чи примирення, розлучення або інше^[1].

Дослідник відзначає, що, як правило, «злочинці з низьким рівнем освіти скоюють злочини, причиною яких виступають в основному правомірні дії потерпілого». Навпаки, у випадку, коли злочинець має високий рівень освіти, причиною стають «неправомірні або антисоціальні дії» його жертви^[1].

Низький соціальний статус

Згідно з висновками, отриманими Ілляшенко, коли мова йде про насильницькі злочини проти члена сім'ї, злочинець в переважній більшості має низький соціальний статус: робітники, пенсіонери і ніде не працюють і не вчаться, що склало 92,0 %^[1].

Наявність психічної аномалії

При розгляді осіб, які вчинили насильницькі злочини проти члена сім'ї, виявилося, що майже у половини з них (48,5 %) була та чи інша психічна аномалія: 2,2 % страждали від шизофренії, 0,7 % — від епілепсії, 8,1 % — від психопатії, 0,7 % — від олігофренії, 34,6 % — від хронічного алкоголізму, 3,7 % — від наркоманії. Крім того, 7,3 % злочинців мали органічне ураження головного мозку різного генезису, 4,4 % — залишкові явища черепномозкових травм, 4,4 % — алкогольні психози, 6,6 % — інші психічні аномалії. Нерідко у злочинців одночасно виявлялося кілька видів психічних відхилень^[1].

Низький рівень життя

Рівень доходів осіб, які вчинили злочин проти члена сім'ї^{[1][Комм. 1]}

Рівень доходів	Частка від загального числа
вище середнього	1,5 %
середні доходи (жили не гірше за інших)	10,4 %
доходи нижче середнього (не могли собі багато чого дозволити)	11,9 %
низькі доходи (на всьому мали економити)	37,7 %
вкрай низькі доходи (ледь зводили кінці з кінцями)	38,5 %

Переважна більшість осіб, винних у злочині проти члена сім'ї (88,1 %), на момент його вчинення мали низький рівень життя^[1].

Інші фактори

У 2008 р. генерал-майор МВС Росії Артамошкин в числі основних причин домашнього насильства, крім зловживання алкоголем і низьких доходів, назвав «низький моральний рівень», в багатих сім'ях — ревнощі і жадібність. Крім того, він вказав на зникнення багатьох стримуючих факторів після розпаду Радянського Союзу^[4].

Загальносвітова статистика

Згідно з дослідженням американської некомерційної організації «The Center for Health and Gender Equity» від 1999 р. загальносвітова статистика така що, відсоток жінок, які повідомили, що піддавалися фізичному насиллю з боку інтимного партнера, варіюється від 10 % до 69 % в залежності від країни^[5].

Існує велика кількість міжкультурних доказів того, що жінки піддаються домашньому насильству значно частіше, ніж чоловіки^[6][7][8]. Крім того, існує широкий консенсус щодо того, що жінки частіше піддаються жорстоким формам насильства і мають більше шансів отримати травму від партнера-насильника, і це посилюється економічною або соціальною залежністю^{[9][10][7][8]}.

Статистика по Росії

Дані про загибель 14 000 жінок

Обговорення законопроекту про домашнє насильство супроводжується неодноразовими посиланнями на те, що щорічно в Росії від рук своїх чоловіків (варіант: від рук коханців, чоловіків і співмешканців^[11]) гине 14 000 жінок^[11].

Цей статистичний показник (14 000 осіб) в 1999 році був присутній в п'ятій періодичній доповіді Російської Федерації, представленому в Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок^[12]. Цю ж цифру (з формулюванням: «від рук чоловіків або інших близьких») озвучив у 2008 р. генерал-лейтенант МВС Михайло Артамошкин^[4]. Її ж повідомила в 2013 р. радіостанція Бі-бі-сі з посиланням на російське МВС^[13].

Близько цифри згадують інші джерела. Агентство Reuters в 2013 р. повідомило про те, що, за непідтвердженим даними, приблизно 10 000-14 000 жінок щорічно вмирають від рук свою партнера або близького родича^[14]. Того ж року «РІА Новини», посилаючись на МВС РФ, повідомило про щорічне число жертв серед жінок: «12 000 гинуть в результаті домашнього насильства щороку: одна жінка кожні 40 хвилин». Ту ж цифру (12 000 жінок) опублікувало в 2015 р. МЗС Великої Британії^[15].

Дані МВС за 2015—2019 роки

Загальна кількість жінок, які загинули в сімейно-побутових конфліктах
(дані МВД)

Рік	Число
2015	304[16][17][18]
2016	352
2017	288
2018	253[19][20]
2019	243[21]

Ці цифри були піддані критиці сенатором Оленою Мізуліною, яка, виступаючи в Раді Федерації в 2017 р. і посилаючись на дані МВС Росії, оприлюднила набагато нижчі показники: всього за 2015 рік у результаті насильства в сім'ї вбито 1060 чоловік, із них 756 чоловіків і 304 жінки^[17][18].

Під час слухань у Громадській палаті Російської Федерації 30 жовтня 2019 р. були, з посиланням на МВС, оприлюднені і інші цифри: в 2018 р. при сімейно-побутових конфліктах були вбиті 253 жінки, а загалом за останнє десятиліття цей показник склав біля 300 чоловік щорічно.

Дані по числу жінок, загиблих в сімейно-побутових конфліктах з 2015 р. до 2018 р., з посиланням на МВС РФ, в грудні 2019 р. опублікував «Московський комсомолець».

Дані Росстату

За даними Росстату, чисельність осіб, потерпілих у злочинах, зв'язаних з насильницькими діями щодо члена сім'ї, в 2017 р. склала, з розділом на статі, 25,7 тисяч жінок і 10,4 тисяч чоловіків^[22].

Дані, опубліковані з посиланням на Росстат

У липні 2019 р. Радіо Свобода з посиланням на Росстат повідомило, що в 2016 р. кількість постраждалих від домашнього насильства жінок склало 16 мільйонів, причому в 40 % випадків злочини скоювалися в сім'ї^[23]. Подібну інформацію публікували і російські ЗМІ^[24][25]. Зокрема, газета «Известия» в 2018 р. процитували правозахисницю Олену Попову, яка повідомила: «За опитуваннями Росстату, від домашнього насильства за 2016 рік постраждали 16 млн жінок»^[25].

Попова неодноразово, посилаючись на Росстат, приводила такі дані^[25], проте на громадських слуханнях в Громадській палаті Російської Федерації^[ru] спливла інша версія походження цієї цифри: вона взята з опитування, проведеного в 2011 р. на замовлення Фонду народонаселення ООН. При цьому в опитуванні розглядалося не тільки фізичне та сексуальне насильство: поряд з ними були присутні і психологічне, і навіть вербальне.

Інші дані

У прес-релізі 2003 р. Amnesty International стверджувала, що кожен день 36 000 жінок в Російській Федерації піддавалися побиттю з боку своїх чоловіків або партнерів^[26]. У статті, опублікованій в Journal of Interpersonal Violence за 2008 р. про домашнє насильство серед російських студентів, було встановлено, що «Високі показники поширеності були виявлені для всіх видів насильства, агресії і [сексуального] примусу. Відповідно до попередніх досліджень, учні чоловічої і жіночої статі з однаковою ймовірністю стають жертвами і виконавцями всіх насильницьких і агресивних дій»^[27].

За даними Human Rights Watch, від побутового насильства страждає кожна четверта російська сім'я^[28]. У 2017 р. щоденному насильству в домашніх умовах було піддано 36 000 жінок і 26 000 дітей^[29].

Див. також

• Пияцтво в Росії
• Злочинність у Росії
• Феміцид
• Справа сестер Хачатурян
• Сімейне насильство

Коментарі

1. Результати дослідження, яке проводилося в областях Центрально-Чорноземного регіону — Бєлгородської, Воронезької, Курської, Липецької і Тамбовської областях:

   Эмпирическую базу составили данные уголовной статистики за 1990—2001 гг.; материалы 150 уголовных дел, рассмотренных судами Воронежской области за период с 1995 по 2001 гг.; результаты проведенного в той же области в 2000—2001 гг. анкетирования 200 лиц, совершивших насильственные преступные деяния по отношению к членам своей семьи, 200 лиц, пострадавших от аналогичных деяний собственных домочадцев, и 150 лиц из контрольной группы; статистические данные о социально-экономических, демографических процессах; опубликованные материалы судебной и следственной практики.

   — Ильяшенко А. Н.. Основные черты насильственной преступности в семье // Социологические исследования. — Российская академия наук, 2003. — № 4. — С. 85-90. — ISSN 0132-1625. Процитовано 2021-02-22.