Домашній (острів)

Дома́шній (рос. Домашний) — острів архіпелагу Сєдова, що входить до складу архіпелагу Північна Земля.

Домашній
рос. Домашний
Острів Домашній на мапі Північної Землі
Географія
79°31′ пн. ш. 90°59′ сх. д.
Місцерозташування	Карське море
Акваторія	Карське море
Група островів	архіпелаг Північна Земля
Площа	2,2 км²
Довжина	4,25  км
Ширина	0,95  км
Найвища точка	20,7 м
Країна
Російська Федерація
Регіон	Красноярський край
Адм. одиниця	Красноярський край[1]
Населення	0 (2010)
Домашній Домашній (Росія)
Домашній Домашній (Красноярський край)

Адміністративно належить до Таймирського Долгано-Ненецького району Красноярського краю Російської федерації.

Географічні особливості

Розташований у західній частині архіпелагу Сєдова. На північ від острова Домашнього знаходиться острів Середній. Острови поділяє протока Сергія Каменєва завширшки від 0,8 до 1,2 кілометра і глибиною до 25 метрів.

Має видовжену з північного заходу на південний схід форму, звужується на сході. Довжина від західного мису Чотирьох до східного мису Пам'ятного — 4,25 кілометрів; ширина у середній частині — до 950 метрів. У центральній частині острова — невелика скеля висотою 20,7 метрів.

Береги здебільшого уривчасті. Річок на острові немає, але у північній і західній частинах острова розташовані декілька невеликих безстічних озер.

Георгій Ушаков так описав перше побачення з островом^[2]:

«Похмурий і неживий острів Домашній, де була організована нова полярна станція, був усього лише гребенем вапнякової складки, що виступала з моря. Він піднімався вузенькою, горбистою смужкою і нагадував спину кита, що висунувся з води. Вперше ступивши на його обмерзлу, слизьку поверхню, ми мимоволі йшли обережною ходою, ніби під ногами і справді лежав кит, готовий щохвилини зануритися в холодну безодню.»

Історія освоєння

Влітку 1930 року на східному закінченні острова, в районі мису Пам'ятного, експедицією під керівництвом Г. О. Ушакова була створена полярна станція «Острів Домашній»^[3] і звідси виходив на радіозв'язок з материком радист експедиції Василь Ходов. Цією ж експедицією була складена перша мапа острова. Станція проіснувала до 1954 року і нині перебуває у занедбаному стані.

На острові у 1963 році була забетонована капсула з прахом Г. О. Ушакова (згідно його заповіту)^[3], а також знаходиться могила Б. О. Кремера — колишнього начальника полярної станції, похованого тут у 1976 році.