Доміція Лепіда Старша

Доміція Лепіда Старша (19 до н. е. — 59 н. е.) — давньоримська матрона, тітка імператора Нерона, отруєна за його наказом.

Доміція Лепіда Старша
Народилася	8 до н. е.  Рим, Римська імперія
Померла	59  Рим, Римська імперія  ·гастроентерологічні захворюванняd
Країна	Стародавній Рим
Батько	Луцій Доміцій Агенобарб
Мати	Антонія Старша
Брати, сестри	Доміція Лепіда[1], Гней Доміцій Агенобарб, Lucius Domitius Ahenobarbusd і Domitiad
У шлюбі з	Децим Гатерій Агріппа, Квінт Юній Блез і Гай Саллюстій Крисп Пассієн
Діти	Квінт Гатерій Антонін і Junius Blaesusd
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походила з роду нобілів Доміціїв. Донька Луція Доміція Агенобарба, консула 16 року до н. е., та Антонії Старшої.

Її першим чоловіком був Децим Гатерій Агріппа, консул 22 року. У 20 році народила сина Квінта, який отримав свій когномен від бабусі Антонії. У 32 Гатерій був страчений за обвинуваченням у причетності до змови Сеяна.

Другий чоловік Доміції — Квінт Юній Блез, консул-суфект 28 року. В цьому шлюбі також народила сина.

Після цього була одружена з оратором Гаєм Саллюстій Кріспом Пассіеном, який виступав як адвокат Доміції у майновому спорі з її братом Гнеєм Агенобарбом. Мала від нього сина. У 41 році Крісп розлучився з Доміцією, щоб одружитися з Агрипіною. Це призвело до тривалої ворожнечі між жінками.

У 55 році вільновідпущеники Доміції — Атіпет і Парід — висунули проти Агрипіни серйозні звинувачення у підготовці заколоту, проте не зуміли їх довести. У 59 році тяжкохвора Доміція була отруєна за наказом Нерона, який бажав отримати у спадок її маєтки у Байях та під Равенною.

Родина

1. Чоловік — Децим Гатерій Агріппа, консул 22 року.

Діти:

• Квінт Гатерій Антонін, консул 53 року.

2. Чоловік — Квінт Юній Блез, консул-суфект 28 року.

Діти:

• Квінт Юній Блез, легат Лугдунської Галії у 69 роц.

3. Чоловік — Гай Саллюстій Крісп Пассієн, консул 44 року.

Діти:

• Гай Саллюстій

Джерела

• Quintil. VI 1, 50; 3, 74
• Schol. Juven. 4, 81
• Tac. Ann. IV 44; XII 64; XIII 19—22, 27; Hist. III 38
• Suet. Nero 34;
• Dio LXII 17