Донбаська операція (1942)

Донбаська операція (1942) — стратегічна оборонна операція радянських військ Південного та лівого крила Південно-Західного фронтів в ході проведення військами Вермахту операції «Блау» під час Другої світової війни.

Не варто плутати з Донбаськими операціями 1941 та 1943 років

Донбаська операція (1942)
Операція «Блау»
Німецькі мотоциклісти висуваються поздовж залізничного полотна. 1942 Німецькі мотоциклісти висуваються поздовж залізничного полотна. 1942
Дата: 7 — 24 липня 1942 Місце: Донбас Результат: перемога Вермахту, відхід радянських військ Південного та Південно-Західного фронтів за Дон Територіальні зміни: остаточна окупація німецько-італійсько-румунськими військами території східної України, значної частини басейну річки Дон
Сторони
Третій Рейх Румунське королівство Королівство Італія Угорське королівство	СРСР
Командувачі
Ф. фон Бок В.Ліст Е.фон Клейст Г. Гот Ф.Паулюс М. фон Вейхс Р.Руофф І.Гарібольді П. Думітреску Густав Яні	Тимошенко С. К. Малиновський Р. Я. Москаленко К. С. Крючонкін В. Д. Лопатин А. І. Пархоменко Ф. А. Труфанов М. І. Гречко А. А. Циганов В. В. Марцинкевич В. М. Толбухін Ф. І. Рябишев Д. І.
Військові формування
Група армій «Південь» (до 9 липня 1942) Група армій «B»[1] * 6-та армія * 4-та танкова армія * 2-га армія * угорська 2-га А Група армій «A»[1] * Армійська група «Руофф» ** 17-та армія ** 3-тя румунська армія ** італійська 8-ма армія * 1-ша танкова армія * 11-та армія[2] Люфтваффе * 8-й повітряний корпус	Південний фронт * 56-та армія * 18-та армія * 12-та армія * 37-ма армія * 51-ша армія * 24-та армія * 4-та повітряна армія Південно-Західний фронт[3] * 9-та армія * 38-ма армія * 28-ма армія * 57-ма армія * 21-ша армія * 62-га армія * 63-тя армія * 64-та армія * 8-ма повітряна армія

Зовнішні зображення
	Карта Донбаської оборонної операції 1942

Зміст операції

Після успішного розвитку подій в ході Воронезько-Ворошиловградської операції та виходу німецьких військ в район Воронежа командування Вермахту, перегрупувавши сили, планувало завершити оточення радянських військ Південно-Західного (маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко) і Південного (генерал-лейтенант Р. Я. Малиновський) фронтів. Виконання цього завдання покладалося на дві групи армій: «B» (німецькі 2-га А, 4-та ТА та 6-та А, угорська 2-га А; генерал-фельдмаршал Ф. фон Бок, з 13 липня — генерал-полковник М. фон Вейхс) та «A» (німецькі 1-ша ТА і 17-та А, італійська 8-ма А; генерал-фельдмаршал В. Ліст).

У ніч на 7 липня 1942, з'ясувавши задум противника, Ставка ВГК, віддала наказ на відведення війська цих фронтів на нові рубежі. 8 липня, коли командування військами Вермахту виявило факт відході військ Червоної армії із займаних рубежів, негайно організувало переслідування силами 6-ї А генерала танкових військ Ф. Паулюса та 1-ї ТА генерал-полковника Е. фон Клейста. Відведення військ фронтів проходило організовано, і німецькі війська не змогли реалізувати свій план з їх оточенню.

З 7 по 11 липня, намагаючись вивести свої формування з-під ударів військ противника, праве крило та центр Південного фронту організовано відійшли на рубіж Денежникове, Трьохізбенка, Красний Луч. Проте, танковому угрупованню німецьких військ вдалося прорватися в смузі Південно-Західного фронту. До кінця 11 липня основні сили фронту, охоплені з північного сходу і сходу і атаковані із заходу, опинилися змушеними вести важкі бої південніше й західніше Кантемирівки. У цій обстановці за наказом Ставки 57-ма, 28-ма, 38-ма і 9-та армії Південно-Західного фронту були передані до складу Південного фронту, якому ставилося завдання зупинити наступ противника.

До кінця 11 липня в смузі Південно-Західного фронту обстановка вкрай ускладнилася. З'єднання 6-ї польової армії вийшли в район Дегтево, а передові частини 4-ї ТА генерал-полковника Г.Гота досягли Розсоші. Основні сили фронту були змушені вести важкі бої в напівоточенні. У наступні чотири дні 4-та ТА досягла Міллерово, Морозовська, а 1-ша ТА — Каменськ-Шахтинського. Подальше просування формувань 4-ї ТА на південь створювало реальну загрозу оточення військ Південного фронту, що оборонялися в Донбасі, прориву до Сталінграда і на Північний Кавказ.

15 липня 1942 Ставка наказала відвести війська Південного фронту за Дон в його нижній течії і організувати міцну оборону по лівому березі від Верхнекурмоярського і далі по рубежу Ростовського УР. 17 липня німецькі війська опанували Ворошиловград, 19 липня — Краснодон, 20 липня — Ровеньки. При відході військ фронту противник, скориставшись неприкритою ділянкою від Каменськ-Шахтинського до Костянтинівського, прорвався на Ростов, 22 липня був захоплений Новочеркаськ, а 24 липня противник оволодів містом Ростов.

56-та армія, що оборонялася в Ростовському УР, відійшла на лівий берег Дону. До кінця 25 липня війська Південного фронту закріпилися на цьому березі від гирла Маничського каналу до Азова. До складу Південного фронту були передані і війська Південно-Західного фронту, що опинилися в смузі його дій. Інші сили Південно-Західного фронту відходили у великий закрут Дону. Надалі вони увійшли до складу Сталінградського фронту. У результаті Донбаської операції радянські війська під ударами переважаючих сил ворога остаточно залишили Донбас і багаті сільсько-господарські райони правобережжя Дону. Противнику вдалося захопити Ростов, форсувати Дон і створити ряд плацдармів на лівому березі. Водночас, військам Вермахту не вдалося оточити і знищити радянські війська на південь від Воронежа.

Див. також

• Битви та операції німецько-радянської війни
• Донбаська операція (1941)
• Донбаська операція (1943)
• Ростовська операція (1942)
• Воронезько-Харківська операція
• Міуська операція (1943)