Дорошенко Катерина Петрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дорошенко.

Катери́на Петрі́вна Дороше́нко (нар. 11 (24) грудня 1908(19081224), с. Чалбаси Чалбаської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії, нині Виноградове Олешківського району Херсонської області — пом. 3 серпня 1985, Київ) — українська мовознавиця і літературознавиця, багаторічна директорка Національного музею Тараса Шевченка.

Дорошенко Катерина Петрівна
Народилася	11 (24) грудня 1908[1]  Виноградове, Дніпровський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Померла	3 серпня 1985(1985-08-03)[1] (76 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	мовознавиця, літературний теоретик, філологиня, літературознавиця, літературознавиця
Галузь	теорія літератури, філологія[2] і літературознавство[2]
Alma mater	Херсонський державний університет
Знання мов	українська[2]
Заклад	Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, Національний музей Тараса Шевченка і Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України
Посада	директор музеюd[2]

Життєпис

1931 — закінчила Херсонський інститут народної освіти.^[3] Викладала українську мову в Херсоні та Вінниці.

1938 року вступила до аспірантури Інституту мовознавства АН УРСР (науковий керівник — академік А. Кримський). 1941 року склала кандидатські іспити.

Була учасницею Другої світової війни, нагороджена медаллю.

З 1944 року була поновлена в аспірантурі. 1946 року захистила кандидатську дисертацію.

1944—1951 — директор Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка у Києві.

1951—1979 — директор Державного музею Тараса Шевченка. 1951 року водночас — тимчасово виконувачка ообов'язків директора Будинку-музею Тараса Шевченка.

Водночас від 1946 року  — старший науковий співробітник Інституту мовознавства АН УРСР, кандидат філологічних наук. В Інституті працювала до 1964 року.

Автор праць, редактор низки колективних видань, редактор кількох путівників по Музею Т. Г. Шевченка.

Праці

• 1940 — Із спостережень над лексикою творів Т. Г. Шевченка^[4]
• 1948 — Будинок-музей Т. Г. Шевченка в Києві^[5]
• 1950 — Т. Г. Шевченко — борець за свободу та єдність слов'янських народів^[6]
• 1951 — Мова і стиль повісті «Fata morgana» М. Коцюбинського
• 1953 — Т. Г. Шевченко в критиці (редактор)
• 1958 — Т. Г. Шевченко і слов'яни
• 1958 — Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників (редактор)
• 1960 — Т. Г. Шевченко: Життя і творчість
• 1964 — Словник мови Шевченка (участь в підготовці)
• 1965 — Слово про великого Кобзаря