Дорошенко Наталія Вікторівна

Ната́лія Ві́кторівна Дороше́нко, у шлюбі Са́вченко (* 1888, село Білоцерківці Лохвицького повіту Полтавської губернії, нині Пирятинського району Полтавської області — † 6 січня 1974, Нью-Йорк, США) — українська громадська діячка, освітянка, бібліотекарка, письменниця.

Дорошенко Наталія Вікторівна
Народилася	1888  Білоцерківці, Пирятинський район, Україна
Померла	6 січня 1974(1974-01-06)  Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Діяльність	освітянка, громадська активістка, бібліотекарка, письменниця, педагог, педагог
Галузь	бібліотекознавство[1], творче та професійне письмоd[1] і освіта[d][1]
Знання мов	українська[1] і англійська[1]

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дорошенко.

1913 року закінчила Київські вищі жіночі курси при Міністерстві народної освіти (Жіночий Університет) і отримала диплом учительки середніх шкіл.

Від серпня 1913 року до кінця червня 1917 року мешкала в Проскурові (нині Хмельницький) ^[2].

В 1913–17 роках працювала завідувачкою і вчителькою Проскурівської вищої початкової дівочої школи. Саме вона організувала курси українознавства для вчителів у Проскурові, а згодом, у місті виникли українські класи навчання ^[3].

Наталя Дорошенко-Савченко у статті «Початки національної революції на Проскурівщині» підкреслює: «Треба сказати, що Поділля, зокрема Проскурівщина, були у винятковому становищі, з огляду саме на колишню приналежність до Польщі. Тут жандармське око було пильніше, ніж деінде, особливо під час першої світової війни» ^[4] .

Під час Першої світової війни активно співпрацювала з Товариством допомоги жертвам війни (офіційна назва — «Товариство допомоги населенню півдня Росії, що постраждало від воєнних дій»)^[5].

У 1917—1920 роках була організаторкою та директоркою першої української гімназії в Полтаві, відомої ще як «земська».

У 1921—1939 роках була бібліотекаркою товариства «Просвіта» у Львові.

Від листопада 1939 року перебувала в еміграції: спочатку — в Польщі (до 1945), потім — у Німеччині, а з 1949 року — в США.

В США також була активним членом УВАН, СУА, «Просвіти» та інших науково-освітніх і громадсько-просвітницьких товариств. Так, 24 травня 1964 р. на науковій конференції УВАН, присвяченій пам’яті Володимира Вікторовича Дорошенка, вона виступила із доповіддю «Спогади про брата». Також брала участь у влаштуванні та відкритті різнопланових виставок для української громади. Так, вона разом із професором Д. Горняткевичем «цінні просвітянські видання визичили на виставку» української книжки і преси, з нагоди 100-річчя «Просвіти» у Львові, яка 3-11 грудня 1968 р. відбулася у великій залі Народного Дому в Нью-Йорку ^[6].

Авторка науково-популярних статей і окремих видань, переважно із бібліотекознавства.

Родина

• Брат Дорошенко Володимир Вікторович — видатний бібліограф.
• Молодша сестра Наталії Дорошенко Міліца (1892 р. н.) 1914 року закінчила Московські педагогічні курси. Від 1924 року працювала у Всенародній бібліотеці України при УАН.
• Племінниця — поетеса Міра Гармаш.
• Чоловік — генерал Володимир Савченко.