Досвід реального життя (трансгендер)

Реальний досвід (анг. real-life experience, RLE), який іноді називають тестом реального життя , - це період часу, в якому трансгендерні люди живуть повний робочий день у своїй визначеній (виявленій) гендерній ролі. Мета RLE полягає в тому, щоб підтвердити, що дана трансгендерна особа може успішно функціонувати як член визначеної статі в суспільстві, а також підтвердити, що вона впевнена, що хоче жити відповідно до цієї статі до кінця свого життя. Документована RLE - це вимога деяких лікарів перед призначенням замісної гормональної терапії (ЗГТ) та вимога більшості хірургів перед проведенням операції з хірургічної корекції статі.

Критерії

В шостій версії Стандартів догляду (Standards of Care (SOC)) Всесвітньої професійної асоціації здоров'я трансгендерів, опублікованої в 2001 році, наведені наступні стандарти RLE: ^[1]

1. Збереження повної або неповної зайнятості;
2. Функціонувати як студент/студентка;
3. Брати участь у волонтерській діяльності;
4. Виконати певну комбінацію пунктів 1–3;
5. Набути (юридичне) ім’я, що відповідає гендерній ідентичності;
6. Надати документацію про те, що особи, крім терапевта, знають, що пацієнт_ка функціонує у бажаній гендерній ролі.

Сьома версія SOC Всесвітньої професійної асоціації здоров'я трансгендерів, яка була опублікована в 2011 році і є останньою версією стандартів, є більш неоднозначною і не містить жодних конкретних параметрів для RLE. ^[2] Натомість, в стандартах зазначено, що особа повинна постійно жити у бажаній ґендерній ролі. Вони також заявляють, що документація про зміну імені та/або гендерного маркера може бути представлена як спосіб підтвердження того, що RLE виконана, але не вказують, що зміна імені та/або гендерного маркера є вимогою для завершення RLE. ^{[3] [4] [5]}

Клінічна практика в деяких країнах може бути більш-менш суворою. У Великій Британії більшості трестів Національної служби охорони здоров’я знадобиться два роки RLE до операції, тоді як у таких країнах, як Таїланд та Мексика, деякі хірурги можуть не вимагати проходження будь-якої RLE взагалі. 

Критика

Деякі трансгендерні люди висловлюють невдоволення процедурою RLE, заявляючи, що це непотрібно. Підтримуючи такі твердження, лікар та сексолог Енн Лоуренс у доповіді, представленій на XVII Міжнародному симпозіумі Гаррі Бенджаміна з питань гендерної дисфорії, заявила, що існує мало наукових доказів того, що одно- або дворічний термін реального життя є необхідним або достатнім. Крім того, вона представила результати дослідження, яке вона провела на групі транс-жінок, де дійшла висновку, що її результати не підтверджують вимогу SOC про RLE як абсолютну вимогу до хірургічної корекції статі. ^[6]

Крім того, на підтвердження ідеї про те, що вимога до RLE до зміни статі є непотрібною, є той факт, що суїцид та депресія, дуже рідкісні у прооперованих трансгендерних людей. В іншому дослідженні, проведеному Лоуренс, вона показала, що в групі з 232 післяопераційних жінок, жодна з них не висловила прямого жалю, і лише деякі з них шкодували. ^[7] Крім того, огляд літератури 2002 року показав, що серед післяопераційних трансгендерних людей рівень покаянь становить менше 1%, а кількість самогубств - трохи більше 1%; ^[8] для порівняння, рівень самогубств у загальній популяції становить лише близько 1%, ^[9] тоді як рівень спроб самогубств у трансгендерних людей в цілому становить близько 41%. ^[10]

У 2017 році Amnesty International підкреслила, що Комітет з питань ліквідації дискримінації щодо жінок критикує RLE за просування стереотипних гендерних ролей. ^[11]

Див. також

• Детранзиція
• Замісна гормональна терапія
• Хірургічна корекція статі
• Гендерний перехід

Подальше читання

• Vancouver Coastal Health's Real Life Experience booklet
• Transgender Explored - Real Life Experience