Дослідження Венери

Дослідження Венери проводяться за допомогою космічних зондів і автоматичних міжпланетних станцій (АМС), а також за допомогою телескопів із Землі.

Першим космічним апаратом, призначеним для вивчення Венери, був радянський «Венера-1» (1961). Після спроби досягнення Венери цим апаратом, до планети скеровували радянські апарати серії «Венера», «Вега», американські «Марінер», «Піонер-Венера-1», «Піонер-Венера-2», «Магеллан», європейський «Венера-експрес», японський «Акацукі».

1975 року космічні апарати «Венера-9» і «Венера-10» передали на Землю перші фотографії поверхні Венери; 1982 року «Венера-13» і «Венера-14» передали з поверхні Венери кольорові зображення^[1]. Утім, умови на поверхні Венери такі, що жоден з космічних апаратів не пропрацював на планеті понад дві години.

Успішні запуски

Список успішних запусків космічних апаратів, які передали відомості про Венеру^[2].

Країна	Назва	Запуск	Примітка
СРСР	Венера-1	12.02.1961	Перший проліт повз Венеру. Через втрату зв'язку наукову програму не виконано.
США	Марінер-2	27.08.1962	Проліт. Збирання наукової інформації.
СРСР	Зонд-1	02.04.1964	Проліт. Збирання наукової інформації.
СРСР	Венера-2	12.11.1965	Проліт. Збирання наукової інформації.
СРСР	Венера-3	16.11.1965	Збирання наукової інформації. Жорстка посадка[ru].
СРСР	Венера-4	12.06.1967	Атмосферні дослідження і спроба досягти поверхні (апарат роздавлено тиском, про який на той час нічого не було відомо).
США	Марінер-5	14.06.1967	Проліт з метою досліджень атмосфери.
СРСР	Венера-5	05.01.1969	Спуск в атмосфері, визначення її хімічного складу.
СРСР	Венера-6	10.01.1969	Спуск в атмосфері, визначення її хімічного складу.
СРСР	Венера-7	17.08.1970	Перша м'яка посадка на поверхню планети. Збирання наукової інформації.
СРСР	Венера-8	27.03.1972	М'яка посадка. Проби ґрунту.
США	Марінер-10	04.11.1973	Проліт до Меркурія, наукові дослідження.
СРСР	Венера-9	08.06.1975	М'яка посадка модуля і штучний супутник Венери. Перші чорно-білі фотографії поверхні.
СРСР	Венера-10	14.06.1975	М'яка посадка модуля і штучний супутник Венери. Перші чорно-білі фотографії поверхні.
США	Піонер-Венера-1	20.05.1978	Штучний супутник, радіолокація поверхні.
США	Піонер-Венера-2	08.08.1978	Входження в атмосферу, наукові дослідження. Єдиний спусковий апарат США, який передав дані з поверхні Венери. Працював протягом 68 хв після посадки.
СРСР	Венера-11	09.09.1978	М'яка посадка модуля, проліт апарата.
СРСР	Венера-12	14.09.1978	М'яка посадка модуля, проліт апарата.
СРСР	Венера-13	30.10.1981	М'яка посадка модуля. Перший запис звуку на поверхні і перше передання кольоровогопанорамного зображення.
СРСР	Венера-14	04.11.1981	М'яка посадка модуля. Передання кольорового панорамного зображення.
СРСР	Венера-15	02.06.1983	Штучний супутник Венери, радіолокація.
СРСР	Венера-16	07.06.1983	Штучний супутник Венери, радіолокація.
СРСР	Вега-1	15.12.1984	Дослідження атмосфери зондом-аеростатом, проліт апарата до комети Галлея.
СРСР	Вега-2	21.12.1984	Дослідження атмосфери зондом-аеростатом, проліт апарата до комети Галлея.
США	Магеллан	04.05.1989	Штучний супутник Венери, детальна радіолокація.
США	Галілео	18.10.1989	Проліт мимо на шляху до Юпітера, наукові дослідження.
США	Кассіні — Гюйгенс	15.10.1997	Проліт мимо на шляху до Сатурна.
США	Мессенджер	03.08.2004	Проліт мимо на шляху до Меркурія, фото здалека.
ЄКА	Венера-експрес	09.11.2005	Штучний супутник Венери, радіолокація південного полюса.
Япония	Акацукі	21.05.2010	Штучний супутник Венери.

Невдалі запуски

СРСР

• Космос-21 (1963) — АМС Венера-63A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
• Космос-24 (1963) — АМС Венера-64B програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
• Космос-96^[en] (1963) — АМС Венера-65B програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
• Космос-167^[en] (1967) — АМС Венера-67A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
• Космос-359 (1970) — АМС Венера-70A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети
• Космос-482 (1972) — АМС Венера-72A програми «Венера»; не вийшла на траєкторію польоту до планети^[3].

Заплановані

Роскосмос планує надіслати станцію «Венера-Д» зі супутником планети і більш живучим зондом, який повинен пропрацювати на поверхні планети не менше місяця^[4][5], а також комплексу «Венера-Глоб» з орбітального супутника і декількох спускових модулів^[6][7].

Див. також

• Історія дослідження Сонячної системи^[ru]
• Список перших посадок на небесні тіла^[ru]
• Картографія Венери