Дрожжина Наталія Георгіївна

Наталія Георгіївна Дрожжина (нар. 26 червня 1948 року, Балта, Одеська область, Українська РСР) — радянська і російська актриса театру і кіно українського походження, заслужена артистка Російської Федерації. Чорна вдова з білими трояндами, професійна отжімательніца квартир в центрі Москви^[1]. Почесний академік Міжнародної академії культури і мистецтва^[2]. Член Громадської ради міста Москви^[3]

Дрожжина Наталія Георгіївна
Дата народження	26 червня 1948(1948-06-26) (77 років)
Місце народження	Балта, Одеська область
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
IMDb	ID 0238442

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дрожжина.

Життєпис

Наталія Дрожжина народилася 1948 року в Одеській області в родині військовослужбовця, учасника радянсько-німецької війни. За порадою рідної тітки, артистки балету Клавдії Черменської, приїхала до Москви навчатися на актрису. Зніматися в кіно стала ще другокурсницею. Під час навчання підробляла також прибиральницею.

У 1970 році закінчила Московське театральне училище (ВУЗ) імені Бориса Щукіна (Художній керівник курсу Маріанна Тер-Захарова. Однокурсниками були Валерій Афанасьєв, Володимир Василенко, Людмила Зайцева, Володимир Іванов, Ірина Купченко, Наталія Сайко тощо)^[4] .

Знялася більш, ніж в 30 фільмах. Озвучувала «Рабиню Ізауру», «Спрута», «Телефон поліції — 110»^[5] .

Працює проректоркою Університету культури при Академії управління МВС Росії. Також вона президент фонду «Благор клуб».

Займається благодійною діяльністю в сфері Союзу кінематографістів Російської Федерації, Міноборони, МВС, ФСБ, Держнаркоконтролю Росії.

Член Регіонального політичної ради партії " Єдина Росія "^[6]

Фільмографія

• 1992 — Ваш вихід, дівчатка…
• 1989 — Свєтік (колишня дружина Каратиґіна)
• 1989 — Інтердівчинка (мама Ляльки)
• 1975 — Алмази для Марії (Ніна Курганова, подруга Марії)
• 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни (офіціантка)
• 1973 — Мовчання доктора Івенса (епізод)
• 1973 — Шукаю людину (працівниця радіо)
• 1972 — Поцілунок Чаніти (Аніта)
• 1970 — Драма на полюванні
• 1969 — О тринадцятій годині ночі

Озвучування

• 1976 — Рабиня Ізаура

Особисте життя

Чоловік — юрист і меценат Михайло Семенович Цивін^[7] .