Дроздецький Микола Володимирович

Микола Володимирович Дроздецький (нар. 14 червня 1957, Колпіне, Ленінградська область, РРФСР, СРСР — пом. 25 листопада 1995, Санкт-Петербург, Росія) — радянський хокеїст, правий нападник. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту.

Микола Дроздецький
Особові дані
Народження	14 червня 1957(1957-06-14) Колпіне, СРСР
Смерть	25 листопада 1995(1995-11-25) (38 років) Санкт-Петербург
Зріст	185 см
Вага	84 кг
Позиція	правий нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1974–1979  СКА (Ленінград) 123 (54) 1979–1987  ЦСКА (Москва) 294 (164) 1986–1989  СКА (Ленінград) 86 (34) 1989–1995  «Бурос» (Швеція)[en] 185 (140)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1980–1985  СРСР 109 (64)
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

Виступав за команди майстрів СКА (Ленінград) і ЦСКА (Москва). Семиразовий переможець чемпіонатів СРСР. За п'ятнадцять сезонів у вищій лізі провів 503 матчі, забив 252 голи. У кубку СРСР — 11 закинутих шайб, у кубку європейських чемпіонів — 34.

У складі національної команди дебютував 15 квітня 1980 року. Товариська гра у Гямеенлінні, проти збірної Фінляндії, завершилася перемогою з рахунком 8:3. Наступного дня суперники зіграли вдруге, а Дроздецький закинув першу шайбу за збірну СРСР.

Переможець хокейного турніру на зимових Олімпійських іграх у Сараєво, другого розіграшу Кубка Канади, двох чемпіонатів світу і трьох чемпіонатів Європи. У різні роки, його партнерами по лінії нападу були Олександр Мальцев, Володимир Голіков, Ірек Гімаєв, Олександр Кожевников, Віктор Тюменєв, Віктор Жлуктов, Андрій Хомутов і Михайло Варнаков^[1].

На Олімпійських іграх, чемпіонатах світу і Кубку Канади провів 40 матчів, набрав 40 очок (23+17). Всього в складі збірної СРСР провів 109 ігор, 64 голи.

З 1989 року грав за шведську команду «Бурос». Помер 25 листопада 1995 року від загострення цукрового діабету.

Командні досягнення

• Олімпійські ігри

Чемпіон (1): 1984

• Кубок Канади

Чемпіон (1): 1981

• Чемпіонат світу

Чемпіон (2): 1981, 1982

Третій призер (1): 1985

• Чемпіонат Європи

Чемпіон (3): 1981, 1982, 1985

• Чемпіонат СРСР

Чемпіон (7): 1980, 1981, 1982, 1983, 1984, 1985, 1986

Третій призер (1): 1987

Особисті досягнення

• За першу перемогу на чемпіонаті світу був нагороджений медаллю «За трудову доблесть» і почесним званням «Заслужений майстер спорту» (1981).
• Кращий снайпер Олімпіади-84 — 10 закинутих шайб.
• За перемогу на зимових Олімпійських іграх був нагороджений орденом «Дружби народів» (1984).
• Найкращий хокеїст СРСР 1984 року. В опитуванні тижневика «Футбол — хокей» набрав 132 очка. На другому місці воротар Владислав Третьяк — 114 очок, у захисника В'ячеслава Фетісова — 82.
• Символічна збірна СРСР (1): 1984 (разом з одноклубниками Владиславом Третьяком, Олексієм Касатоновим, В'ячеславом Фетісовим, Сергієм Макаровим і Володимиром Крутовим).
• У списку 34 кращих хокеїстів СРСР (3): 1981, 1982, 1984
• Третій бомбардир чемпіонату СРСР (2): 1981 — 58 очок (30+28), 1984 — 51 (31+20).
• Входить до списку «100 бомбардирів чемпіонату СРСР»^[2].
• Член «Клубу Всеволода Боброва» — 362 голи^[3].