Дрік Олександра Миколаївна

Дрік Олександра Миколаївна (нар. 9 червня 1987, Київ) — громадська діячка, аналітик-міжнародник, юрист, радник Міністра оборони України (2019—2020). Після перемоги Революції Гідності була одним із найвідоміших активістів антикорупційного руху в Україні^[1]. Як експерт з антикорупційної політики, адвокатувала запуск системи електронного декларування^[2] в Україні та ефективну перевірку декларацій^[3], перезавантаження НАЗК, ухвалення національної Антикорупційної стратегії^[4]. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 займається міжнародною адвокацією і громадською дипломатією^[5][6][7][8].

Дрік Олександра Миколаївна
Народилася	9 червня 1987(1987-06-09) (38 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Місце проживання	Київ
Діяльність	громадська діячка, політична діячка
Alma mater	Український гуманітарний ліцей, Інститут міжнародних відносин Київського університету і КНУ імені Тараса Шевченка

Освіта

Середню освіту отримала в Українському гуманітарньому ліцеї^[9].

Після закінчення у 2004 вступила до Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка на спеціальність міжнародна інформація^[9][10].

Після отримання диплому бакалавра у 2008 продовжила навчення у Великій Британії^[9][10][11].

У 2009 закінчила Шеффілдський міжнародний коледж за напрямком бізнес, право і гуманітарні науки^[9]. За академічні досягнення нагороджена стипендією для продовження навчання в Університеті Шеффілду, куди вступила на факультет політики.

У 2010 отримала диплом Магістра міжнародної політики і права з відзнакою^[9][10]. Тема дипломної роботи: «Наскільки захищена Україна? Аналіз військової, політичної, економічної та соціальної безпеки: загрози та виклики».

У 2019 отримала ще одну освіту в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка за напрямком право, має диплом юриста^[9]. Тема дипломної роботи: «Місце конституційної реформи в процесі системних змін суспільно-політичного життя в Україні».

Антикорупційна діяльність

Громадська діяльність

Під час Революції Гідності приєдналась до люстраційного руху, у 2015 очолила Громадський люстраційний комітет — громадську організацію, створену з метою очищення влади від корумпованих та недемократичних еліт^[11].

У 2016 році ініціювала та координувала коаліцію з шести антикорупційних громадських організацій під назвою «Декларації під контролем»^[12], яка адвокатувала запуск і належне функціонування системи електронного декларування через співпрацю з парламентським Комітетом з питань запобігання та протидії корупції^[13][14], моніторинг виконання закону і реагування на порушення^[15][16][17], захист антикорупційного законодавства, в тому числі через проведення вуличних акцій^[18][19][20], перевірку декларацій і залучення представників громадянського суспільства до виявлення порушень в деклараціях через онлайн інструменти^[21][22][23]. Під час цієї кампанії англомовне українське видання KyivPost включило Олександру Дрік до свого щотижневого рейтингу реформаторів^[24].

У 2016 році стала однією з 9 співзасновників Громадської ради доброчесності, яка здійснює моніторинг судової реформи^[10][25]. У 2017 році була обрана членом Громадської ради Національного агентства з питань запобігання корупції^[26], подала у відставку того ж року, заявляючи про політичну залежність керівництва НАЗК та виступаючи за перезавантаження НАЗК^[27]. З тих пір адвокатувала прийняття відповідного законопроекту^[28][29], що сталося восени 2019^[30] року і призвело до переобрання керівництва органу^[31]. У 2018—2019 входила до Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро^[32]. Під час перебування в Раді була автором і ведучою телепередачі на національному 24-му каналі під назвою «Справа детектива», в якій детективи НАБУ розповідали про гучні антикорупційні розслідування^[33][34].

З 2016 року веде блог на Українській правді [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.] і має понад 50 публікацій українською та англійською мовами^[35][36][37]. З 2017 по 2019 була автором та ведучою майже 100 випусків щотижневої програми «Антикорупційний майдан» [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.] на загальнонаціональному 24 каналі^[38].

Парламентські вибори 2019

У 2019 на позачергових виборах до Верховної Ради України балотувалась за списками парламентської політичної партії «Об'єднання Самопоміч» (№ 3 у списку)^[39][40], проте партія не подолала прохідного бар'єру.

Міністерство оборони України

У жовтні 2019, після формування нового уряду, призначена Міністром оборони України Андрієм Загороднюком радником з антикорупційної політики^[41]. У Міністерстві працювала над розробкою антикорупційного плану дій^[42] та реформи системи внутрішнього контролю та управління ризиками^[43][44]. Напрямок був визначений одним із пріоритетних реформ Міністерства оборони та Збройних сил України^[45] та затверджений Кабінетом Міністрів України як частина програми діяльності уряду^[46]. Залишила посаду в Міністерстві оборони разом зі зміною Міністра у березні 2020 року.

Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні

У 2020-2021 роках працювала антикорупційним експертом в Антикорупційний ініціативі Європейського Союзу в Україні^[47] – найбільшій програмі технічної допомоги Україні з боку ЄС у сфері боротьби з корупцією.

Офіс реформ Кабінету Міністрів України

У 2021 була запрошена до роботи Офісу реформ Кабінету Міністрів України^[48] – організації, що допомагає Уряду України у розробці та втіленні пріоритетних для країни реформ^[49].

Міжнародна адвокація

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 почала записувати роз’яснювальні відео українською та англійською мовами про особливості міжнародного виміру російської війни проти України, які набули популярності в Instagram^[50]: чому НАТО не робить безпольотної зони^[51], майже 87% росіян підтримують потенційне вторгнення у країни ЄС^[52], заявка на членство в ЄС: що це і які перспективи^[53], санкції: що таке і для чого потрібні?^[54], чому важливо визнання дій Росії в Україні геноцидом?^[55], яке набрало більше 85 тис. переглядів, та інші.

25 квітня 2022, розповідаючи про свій перший виїзд на міжнародну конференцію за кордон з моменту повномасштабного вторгнення, сказала:

«і розлютило, і засмутило те, що там побачила, ... бо там не усвідомлюють і не відчувають всього того невимовного жаху, який Росія чинить в Україні»^[56][57].

Відео набрало 93 тис. переглядів. З того часу почала активно працювати з міжнародними організаціями і урядами, розповідаючи про те, що відбувається в Україні. 17 травня 2022 виступала на спеціальному заході під час засідання ОБСЄ у Відні, де розповідала про депортацію та використання українців як живого щита^[58]. Ділячись враженнями після нього, сказала:

«нам може здаватись, що нас підтримує весь світ, але це не так, і потрібно продовжувати формувати антипутінську коаліцію у світі»^[59][60].

Невдовзі після цього стало відомо, що вона почала працювати з Центром громадянських свобод – правозахисною організацією, яка з початку повномасштабного вторгнення документувала злочини росії в Україні, де займалась саме міжнародною адвокацією, громадською дипломатією, публічно просуваючи потрібні для України рішення^[61][62][63].

1 липня 2022 брала участь в конференції Міжнародного кримінального суду в Гаазі^[8][64], а вже за два тижні зустрічалась зі слідчими цього суду, які працюють над розслідуванням справи, пов'язаної з російською агресією проти України^[65]. 14 липня була одним із двох представників українського громадянського суспільства^[66], які виступили на організованій урядом Нідерландів Ukraine Accountability Conference^[67] – закритій конференції в Гаазі, в якій взяли участь Міністри закордонних справ та високопосадовці 45 країн-учасниць, що домовились про створення так званої групи Діалогу з відповідальності під керівництвом Офісу Генерального прокурора України^[68].

Адвокатувала ідею створення міжнародного трибуналу для притягнення російського вищого керівництва до відповідальності за агресію проти України^[69]. Виступаючи від імені Глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна», організувала і модерувала спеціальний захід під час засідання ОБСЄ 18-19 липня 2022 у Відні, куди Центр громадянських свобод привіз українців з Маріуполя і Гостомеля, які пережили примусове переміщення, депортацію та фільтрацію, а дехто і досі був в полоні^[70][71][72]. Посол США в ОБСЄ був настільки вражений під час цього заходу, що написав про це у своєму Twitter^[73], а невдовзі тема фільтрації була піднята н Раді безпеки ООН, куди Олександру Дрік запросили виступити. Критикувала публічні заяви Amnesty international^[74][75] як необгрунтовані.

7 вересня 2022 року Олександра Дрік від імені Центру громадянських свобод виступила на засіданні Ради безпеки ООН, розказавши про практику так званої «фільтрації», яку Росія здійснює на окупованих українських територіях^[76][77].

У жовтні 2022 року стало відомо, що Центр громадянських свобод став лауреатом Нобелівської премії миру 2022 року^[78].

У листопаді 2022 року у складі делегації українського громадянського суспільства адвокатувала підтримку України в Африці, зокрема в Кенії та Ефіопії^[79][80].

У березні 2023 року у складі делегації українського громадянського суспільства адвокатувала підтримку для України в Латинській Америці, зокрема Бразилії та Аргентині^[81][82]

Активно висвітлює процес і особливості міжнародного виміру російської війни проти України, записуючи роз’яснювальні відео для великої кількості підписників на своїх сторінках в Instagram, Facebook^[83], TikTok^[84], Youtube^[85], українських^[6][8] та закордонних ЗМІ^[7].