Дуріс Самоський

Дуріс Самоський (дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος; народився прибл. 350 до н. е. - помер близько 281 до н.е.) був грецьким істориком. У певний період часу був тираном Самосу. Дуріс вважається автором втраченої історії подій у Греції та Македонії починаючи від 371 до н.е. та до 281 до н.е. Творчий спадок автора включав також записи про життя Агафокла Сіракузського і ряд трактатів на літературні та художні теми.

Дуріс Самоський
дав.-гр. Δοῦρις ὁ Σάμιος
Народився	приблизно 350 до н. е. Гераклея Мінойська, Монталегре, Агрідженто,Сицилія, Італія
Помер	близько 281 до н. е. Самос, Північні Егейські острови, Греція
Місце проживання	Самос[d]
Діяльність	письменник, історик, pugilist
Знання мов	давньогрецька
Діти	Scaeus of Samosd

Особисте та політичне життя

Дуріс стверджував, що є нащадком Алківіада. ^[1] Підтвердити це можна тим, що у нього був син Скей, який переміг на Олімпійських іграх, «коли саами були у вигнанні»; ^[2] тобто до 324 року до н. е.

Враховуючи те, що з 352 по 324 рік Самос був окупований афінськими клерухами, то цілком ймовірно, що Дуріс міг народитися в якийсь день близько 350 року до н. е., а оскільки його основна історична праця закінчилася смертю Лісімаха в 281 році до нашої ери, то дата його смерті припадає на період після цієї події.

Дуріс був братом Лінцея Самоського, автора комедій, листів та есе "Покупки їжі".

Дослідження 20-го століття стверджують, що Дуріс був учнем Теофраста в Афінах. ^[3]

Єдиний зафіксований факт про суспільне життя Дуріса — це те, що він був тираном, або одноосібним правителем Самосу. ^[4] Залишається невідомим те, яким чином він досяг цієї посади, як довго перебував на ній та які події відбувалися за його правлінням.

Творчість

Дуріс був автором наративної історії подій у Греції та Македонії від подій з битви при Левктрі (371 р до н. е.) аж до смерті Лісімаха (281 р до н. е.). Твір, як і всі інші роботи автора, було втрачено.

Інші твори Дуріса включали життя Агафокла Сіракузського, які стали джерелом для книги "Історична бібліотека" Діодора Сицилійського .

Дуріс також написав історичні аннали Самосу, упорядковані за списками жерців Гери, і ряд трактатів на літературно-мистецьку тематику. ^{[5] [6]}

Спадок

Збереглися лише частини робіт Дуріса, починаючи з 33 фрагментів «Історій» і закінчуючи одним невеликим фрагментом із праці «Про скульптуру». Повний список: ^{[5] [6]}

• Історії (також зазначені як Македонія та Еллініка ; 33 фрагменти)
• Про Агафокла (також вказано як Лібіка; 13 фрагментів)
• Аннали Самосу (22 фрагменти)
• Про закони (2 фрагменти)
• Про ігри (4 фрагменти)
• Про трагедію (і, можливо, про Евріпіда і Софокла ; 2 фрагменти)
• Про художників (2 фрагменти)
• Про скульптуру (1 фрагмент)

Критика

Небагато існує поціновувачів творчості Дуріса серед давніх авторів. Цицерон оцінює його як працьовитого письменника. ^[7] Плутарх використовував його доробок у своїй праці, проте неодноразово висловлював сумніви щодо його надійності. ^[8] Діонісій Галікарнасський зневажливо говорить про його стиль. ^[9] Фотій вважає структуру творів зовсім хибною. ^[10] На відміну від попередників, Дуріс служив зразком нової моди на «трагічну історію», ^[11] що надавала розвагам і хвилюванню більше значення, ніж фактичному звітуванню.

У «Порівняльних життєписах» Плутарха яскравим прикладом є детальний (і, за Плутархом, перебільшений) опис Дурісом жорстокості та масштабних руйнувань на Самосі, коли афінські сили на чолі з Періклом підкорили острів. ^[12]

Недавні критики, вважаючи, що Дуріс був учнем Теофраста, намагалися або довести, що «трагічна історія» відповідає вченню перипатетичної школи ^[13], або проаналізувати мотиви Дуріса, які дотримувалися відмінної від його передбачуваних вчителів лінії. ^[14] Дискусії неминуче були безрезультатними. ^[15]