Духота Василь Іванович

Василь Іванович Духо́та (нар. 10 січня 1926, Старі Петрівці) — український художник декоративної кераміки.

Духота Василь Іванович
Народження	10 січня 1926(1926-01-10) (99 років)  Старі Петрівці, Вишгородський район, Україна
Країна	СРСР  Україна
Вчитель	Головко Дмитро Федорович, Олексієнко Федір Іванович, Грядунова Олександра Павлівна і Ган Ніна Сергіївна
Діяльність	художник, художник по кераміці, митець
Працівник	Полонський порцеляновий завод
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Духота.

Біографія

Народився 10 січня 1926 року в селі Старих Петрівцях (нині Вишгородський район Київської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (6 квітня 1985)^[1]. 1955 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва, де навчався у Дмитра Головка, Ніни Ган, Олександри Грядунової, Федора Олексієнка.

Упродовж 1955—1957 років працював на Полонському фарфоровому заводі; у 1957—1986 роках очолював відділ художньої кераміки та обробки дерева Центральної художньої-експериментальної лабораторії Укрхудожпромспілки (з 1977 року — Центрального художньо-конструкторського технологічного бюро Укрхудожпрому) у Києві.

Творчість

У традиціях української нарадної іграшки створював скульптурки у вигляді вершників, тварин, птахів, а також посуд, оздоблюючи підполивним розписом або вкриваючи кольоровими поливами. Серед робіт:

серії майолікових статуеток

• «Бійці революції» (1967);
• «Звірі» (1970);

скульптурки виконані у 1960–ті — 1990-ті роки

• «Лось»,;
• «Олені»;
• «Козлик»;
• «Баранець»;
• «Лисичка»;
• «Козак Мамай»;
• «Лісова пісня»;
• «Рідна мова».

Брав участь в обласних, всеукраїнських мистецтких виставках з 1965 року.

Окремі вироби майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Національному музеї-заповіднику української військової звитяги у селі Нових Петрівцях.