Дьяков Порфирій Іванович

Порфи́рій Іва́нович Дья́ков (нар. 1900 — пом. 1985) — радянський воєначальник часів Другої світової війни, генерал-майор (1943).

Порфирій Іванович Дьяков
рос. Порфирий Иванович Дьяков
Народження	25 грудня 1900(1900-12-25) Яловацьке
Смерть	6 грудня 1985(1985-12-06) (84 роки) Кишинів
Поховання	Кишинів
Країна	Російська імперія  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія РХБЗ та інженерних військ
Роки служби	1918–1957
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	40-ва стрілецька дивізія 101-ша стрілецька дивізія 107-ма повітряно-десантна дивізія 10-й гвардійський стрілецький корпус
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Битва на озері Хасан Німецько-радянська війна Радянсько-японська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дьяков.

Життєпис

Народився 25 грудня 1900 року в селі Яловацькому області Війська Донського Російської імперії (нині — село Октябрське Зерноградського району Ростовської області Росії) в селянській родині. Росіянин. У 1914 році закінчив 4 класи церковнопарафіяльної школи.

У лавах Червоної армії — з квітня 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії з травня того ж року. Був кулеметником, помічником командира и командиром кулеметного взводу, тричі поранений.

Член ВКП(б) з квітня 1925 року. У 1926 році закінчив Кримську кавалерійську школу й до 1932 року проходив військову службу в 52-гу кавалерійському полку 9-ї Кримської кавалерійської дивізії. З 1932 року — начальник хімічної служби 133-ї танкової бригади Українського військового округу.

У 1938 році закінчив Московську академію хімічного захисту імені М. В. Фрунзе. З липня того ж року — начальник хімічних військ окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії. Брав участь у боях на озері Хасан (29 липня — 11 серпня 1938 року). У 1940 році — слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії Генштабу РСЧА.

У 1942 році в складі військ 43-ї армії Західного фронту брав участь у боях під Вязьмою і Коломною.

З 17 листопада 1942 по 22 вересня 1943 року — командир 40-ї стрілецької дивізії Далекосхідного фронту. 28 квітня 1943 року присвоєно військове звання генерал-майор. З 23 вересня 1943 по 4 листопада 1945 року — командир 101-ї стрілецької дивізії Камчатського оборонного району 2-го Далекосхідного фронту. У серпні 1945 року керував десантом на острови в ході проведення Курильської десантної операції.

З листопада 1945 по 1948 роки — заступник командира 39-го повітряно-десантного корпусу в Московському військовому окрузі. З 1948 по 1952 роки — командир 107-ї повітряно-десантної дивізії (Дніпропетровськ). З травня 1952 року — командир 10-го гвардійського Будапештського корпусу Одеського військового округу (Кишинів).

У березні 1957 року звільнений в лав ЗС СРСР за віком. Мешкав у Кишиневі (Молдова), де й помер 6 грудня 1985 року.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня (27.08.1945), орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, медалями й іноземними нагородами.

Посилання

• Електронний меморіал «ПомниПро» [Архівовано 22 квітня 2017 у Wayback Machine.]. (рос.)