Дяченко Анатолій Миколайович (актор)

Анатолій Миколайович Дяченко (нар. 20 березня 1959(19590320), Київ — 13 липня 2005, Київ) — український актор театру та кіно, телеведучий, шоумен.

Анатолій Миколайович Дяченко
Народився	20 березня 1959(1959-03-20) Київ, Українська РСР
Помер	13 липня 2005(2005-07-13) (46 років) біля Вишгорода (Київська область) автомобільна аварія
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор, ведучий, шоумен, телеведучий
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1982—2005
Дружина	Ольга Дяченко
IMDb	nm1117979

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дяченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Дяченко Анатолій.

Біографія

Народився 20 березня 1959 року в Києві (Українська РСР). Закінчив Київський театральний інститут. Служив у Хабаровську в ансамблі пісні і танцю.

Був одним з учасників гумористичного клубу «Золотий гусак» (телепередача виходила на телеканалі «Інтер» та на «Першому національному телеканалі», після загибелі Дяченка також виходила на телеканалі «Прямий»)^[1][2], у 2000 році вів телепередачу «З пивом по життю» на «Новому каналі» (перед цим, у 1999 році її вів Юрій Горбунов)^[3][4][5]. Також був ведучим програми «3х4. Найкумедніше домашнє відео» (виробництво програми: Виробнича телевізійна студія «Пілот»^[6]) на телеканалі «ICTV» (1997—1999)^[7] та «Новому каналі» (2000—2005)^[8], а після загибелі Дяченка програму вів Геннадій Попенко^[9].

Могила Анатолія Дяченка, Байкове кладовище

Жив в Києві. 13 липня 2005 року у Анатолія Дяченка, який перебував за кермом автомобіля, стався фатальний серцевий напад, що спричинило серйозну автокатастрофу біля Вишгорода. Разом із Дяченком їхав актор Володимир Ямненко, який теж постраждав в аварії^[10]. Тіло Анатолія Дяченка було кремовано, а урну з прахом поховано на Байковому кладовищі (10 колумбарна ділянка, 2 ряд, 50°24′56.64″ пн. ш. 30°30′12.03″ сх. д.). У 2019 році померла мати актора Серафима Петрівна, її тіло було кремовано, а урну з прахом поховано поруч із прахом сина.

Фільмографія

Акторські роботи

• 1978 — Весільний вінок або одіссея Іванка
• 1988 — Острів скарбів
• 1990 — Імітатор
• 1990 — Сеніт зон
• 1991 — Круїз або розлучна подорож
• 1992 — Вишневі ночі
• 1992 — Сплачено наперед
• 1993 — Сад Гетсиманський (ТБ)  — слідчий Донець;
• 2001 — На полі крові. Aceldama;
• 2001 — Слід перевертня;
• 2001 — Вечори на хуторі біля Диканьки (ТБ) — Чуб, батько Оксани;
• 2002 — Нероби (серіал) — Миша;
• 2002 — Снігове кохання, або Сон у зимову ніч;
• 2002 — Лялька (серіал);
• 2003 — Право на захист (серіал);
• 2003 — Снігова королева — сніговик;
• 2003 — За двома зайцями (ТБ) — Коля Коров'як;
• 2003 — Жіноча інтуїція — Анатолій Миколайович (також був сценаристом фільму);
• 2004 — Королева бензоколонки 2 (ТБ) — Панас Петрович;
• 2004 — Сорочинський ярмарок (ТБ) — Черевик;
• 2004 — Між першою і другою;
• 2004 — Убий мене! Ну, будь ласка (ТБ)
• 2005 — Золоті хлопці (серіал) — кухар Оскар;
• 2005 — Весела хата (серіал);
• 2006 — Утьосов пісня завдовжки з життя (серіал) — Шпінглер

Озвучування

Українською мовою:

• Абетка — читає текст (озвучення, Студія ТВ+)
• Анекдоти — читає текст (озвучення)

Російською мовою:

• Команда Діг — (російське озвучення, Борисфен-С)
• Нероби — читає текст (російське озвучення, Studio Bayrak)

Режисура

• 1988 — Поразка після перемоги