Дяченко Сергій Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дяченко.

Сергі́й Сергі́йович Дяче́нко (14 квітня 1945 — 5 травня 2022) — український письменник-фантаст^[4], сценарист. У минулому — вчений-психіатр і генетик. Працював у співавторстві зі своєю дружиною Мариною Дяченко. Писав російською мовою.

Сергій Сергійович Дяченко
Сергій Дяченко на Московській Міжнародній Книжковій Виставці-Ярмарку 2011
Народився	14 квітня 1945(1945-04-14) Київ, Українська РСР
Помер	5 травня 2022(2022-05-05) (77 років) США[1]
Громадянство	Україна
Національність	Українець
Діяльність	письменник, письменник наукової фантастики, лікар-письменник, психіатр, сценарист, прозаїк, кіносценарист
Сфера роботи	літературний твір у жанрі фентезі[2], сценарій[2] і психіатрія[2]
Alma mater	Київський медичний інститут і Всеросійський державний інститут кінематографії
Знання мов	російська[2] і українська[2]
Мова творів	українська, російська
Напрямок	фантастика, сценаристика
Жанр	фентезі, фантастика жахів, соціальна фантастика
Членство	СП СРСР
У шлюбі з	Дяченко Марина Юріївна[3]
Премії
Дяченко Сергій Сергійович у Вікісховищі

Біографія

Сергій Дяченко народився 14 квітня 1945 року у Києві. Син видатного українського мікробіолога, професора Сергія Степановича Дяченка. У 1966 році закінчив Київський медичний інститут, працював лікарем-психіатром. Кандидат біологічних наук^[5]. 1989 року закінчив сценарний факультет ВДІКу. Член Союзу кінематографістів СРСР з 1987 року, Союзу письменників СРСР з 1983 року^[6]. Лавреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка 1987 року разом з А. Д. Борсюком (режисером), О. І. Фроловим (оператором) за повнометражний науково-популярний фільм «Зірка Вавилова» Київської кіностудії науково-популярних фільмів^[7]. Автор кіносценаріїв до фільмів: «Микола Вавилов», «Голод-33», «Гетьманські клейноди», «Генетика і ми», «Природи міцні затвори», «Совість у білому халаті», «Академік Бєляєв», «Зірка Вавилова» та ін. До 2009 року жив і працював у Києві, потім переїхав до Москви. У 2013 році разом з дружиною Мариною переїхали з Росії у США та відтоді проживали у штаті Каліфорнія.^[8][9]

На загальноєвропейській конференції фантастів «Єврокон-2005» в Глазго разом з Мариною Дяченко визнаний найкращим письменником-фантастом Європи^[10]. У співавторстві з нею написав 25 романів, десятки повістей та оповідань, кілька дитячих книжок.

Помер 5 травня 2022 року. Про це повідомила його дружина^[11].

Бібліографія

Для бібліографічного переліку книг написаних у тандемі Сергія та Марини Дяченків, див. Дяченки Марина та Сергій#Бібліографія. Тут розміщуються твори написані самим Сергієм Дяченко.

Книги українською

• Сергій Дяченко. Золотий дощ (кінооповідання). Київ.: Молодь, 1982. ? стор.
• Сергій Дяченко. Жах (кіноповість). Київ: Столица, 1991. 48 стор.
• Сергій Дяченко. Крутіж. (кіноповість). Київ: Вера, 1992. ? стор.
• Сергій Дяченко. Оксамит i залізо (кіноповість). Київ: Ренессанс. 1994. ? стор.

Див. також

Дяченки Марина та Сергій