Дідим Сліпець

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дідим (значення).

Дідим Сліпець (дав.-гр. Δίδυμος ο Τυφλός, Дідим Олександрійський; бл. 312—398) — грецький християнський письменник, богослов, представник олександрійської богословської школи. Був захисником вчення Орігена, якого називав «великим вчителем Церкви після апостолів»^[1].

Дідим Сліпець
У миру:	дав.-гр. Δίδυμος ο Τυφλός араб. ديديموس الضرير‎
Народився	312(0312) Александрія
Помер	398(0398) Александрія
Шанується	Коптська православна церква
У лику	святий
День пам'яті	18 жовтня
Медіафайли на Вікісховищі

Біографія і віровчення

Дідим осліп в 5-річному віці, але зміг освоїти абетку за допомогою об'ємних дерев'яних букв і здобув освіту^[2]. Твори Дідима були втрачені під час гонінь на орігенистів і дійшли до нас лише в уривках. У 1941 році в Турі був знайдений папірус із записом його бесід^[3]. Відомі його коментарі на наступні книги Біблії: Буття, Екклезіаст, Псалтир, книга Йова, 1-ше послання до Коринтян.

До догматичних творів Дідима належать: Три книги про Святу Трійцю, Трактат про Святого Духа і Трактат проти маніхеїв. Твори Дідима включені в 39-й том Patrologia Graeca. Коптська православна церква шанує Дідима як святого^[4].

Текст Дідима про Святого Духа (лат. De Spiritu Sancto бл. 381 р.) зберігся в латинському перекладі Єроніма Стридонського^[5]. Цей текст, поряд із текстами Василя Великого, вплинув на вчення про Святого Духа в Амвросія Медіоланського, який, своєю чергою, вплинув на тринітарне богослов'я Августина^[6]. Традиційно вважають, що De Spiritu Sancto містить деякі пасажі, які надалі використовуються для підтримки більш пізнього вчення латинських Отців пропоходження Духа від Отця і Сина^[7]

не від якоїсь іншої сутністі є Дух Святий, тільки від тієї, яка подається Сином

Засудження

Засуджений як єретик на П'ятому і Шостому Вселенських Соборах^[8].

На Латеранському соборі 649 року на всі твори Дідима була накладена анафема, також були анафематствовані ті, хто не бажає анафематствовати і відкинути роботи на захист Дідима:

Якщо хто не відкидає і, в згоді зі Святими Отцями, з нами і з вірою, не анатематствує душею і устами всіх тих, кого свята, католична і апостольська Божа Церква (тобто п'ять Вселенських Соборів і все одностайні визнані ним Отці Церкви) відкинула і анатематствувала разом з їх писаннями, до самої останнього рядка, як нечестивих єретиків, а саме: […] Орігена, Дідима, Евагрія і всіх інших єретиків разом узятих […]. Так ось, якщо хто не відкидає і не анатематствує нечестиве вчення їх єресі і те, що було нечестиво написано ким би то не було в їх користь або в їх захист, так само як і самих згаданих єретиків […]: такій людині нехай буде анатема^[9].