Юрій-Станіслав Дідушицький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дідушицький.

Дідушицький Юрій-Станіслав (1670 — 6 вересня 1730, Львів) — шляхтич руського походження, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій, дипломат. Представник спольщеного руського роду Дідушицьких. Граф, титул надав король Август ІІ.^[3]

Юрій-Станіслав Дідушицький
Юрій-Станіслав Дідушицький, портрет
Народився	1670(1670)
Помер	6 вересня 1730(1730-09-06) Львів
Поховання	Костел єзуїтів
Країна	Річ Посполита
Національність	русин (українець)
Діяльність	письменник
Посада	Ловчий великий коронний[1], Консул Конфедерації, конюший великий коронний[2], староста жидачівськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d]
Рід	Дідушицькі
Батько	Франциск Дідушицький
У шлюбі з	Маріанна Тереза із Замойських

Герб Сас Дідушицьких

Життєпис

Юрій і Маріанна Дідушицькі, надгробний портрет

Посади: староста жидачівський з 1694 року, конюший великий коронний, ловчий великий коронний (1703 р.). Син подільського воєводи Франциска Яна Дідушицького і Зофії з Яблоновських гербу Прус ІІІ, сестри великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського,^[4] який став його хресним батьком.^[5] Був львівським послом на конвокаційний сейм 1696 року після смерти короля Яна ІІІ Собеського.
Автор політичних трактатів «Про елекцію польських королів», «Обсервації до коней і стад польських», «Латинська мова до Фрідріха Августа саксонського».
Під час дипломатичної подорожі до Риму отримав реліквії (мощі) св. Бенедикта, які помістили 1753 року у спеціально збудованій каплиці при костелі Петра і Павла єзуїтів у Львові, де він був похований (був мармуровий надгробок його та дружини Маріанни Терези (†1751, щлюб уклали 1704 року), доньки Марціна Замойського^[6] із Замойських).

1740 року було проведено реставрацію костелу єзуїтів Львова його та дружини коштом.^[7]

Його улюблений маєток — Цуцулівці (тепер Вільхівці поблизу Жидачева). Тут він заснував містечко, розбудував його.