Діонісій (іконописець)

Діонісій (прибл. 1440 — 1502)^[2] — провідний представник московської школи живопису кінця XV — початку XVI століття, іконописець (ізограф). Вважається продовжувачем традицій Андрія Рубльова. Діонісій є засновником нового напряму в іконографії — житійних ікон. ^[3]

Діонісій
Народження	прибл. 1440
Смерть	1502(1502)
Країна	Велике князівство Московське
Жанр	ікони, біблійні фрески
Навчання	Симонов монастир, старець Митрофаній [1]
Діяльність	іконописець, художник
Напрямок	іконопис
Вплив	Рубльов Андрій
Твори	Our Lady of Guide of Wayfarers (Odigitria)d
Діти	Q126960677?
Роботи в колекції	Vologda Regional Art Galleryd, Третьяковська галерея і Російський музей
Діонісій у Вікісховищі

Творча біографія

Найбільш рання з відомих робіт — розписи собору Різдва Богородиці у Пафнутьево-Борівському монастирі (1467 — 1477). У 1481 році артіль, котру очолював Діонісій, розписує Успенську церкву в Москві (найімовірніше,Успенський собор, побудований Арістотелем Фіораванті). Не раніше 1486 року, можливо, неодноразово, очолює мальовничу артіль в Іосифо-Волоколамському монастирі: там він пише ікони для соборної церкви Успіння Богоматері. Останні документально засвідчені твори, і, ймовірно, найбільш відомі роботи Діонісія — стінні розписи і іконостаси собору Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря, виконані майстром разом зі своїми синами Феодосієм і Володимиром. ^[4] Відомо досить багато художніх творів, авторство Діонісія яких документально встановлено, або приписуваних самому Діонісію чи його оточенню. Крім више названих монастирів, він працював також в:

• Спасо-Кам'яний монастир. Спасо-Преображенський собор (1481). Спасо-Преображенський собор і ікони пензля Діонісія з деісуса Кам'яного монастиря не збереглися до наших днів.^[5]
• Московський Кремль. Вознесенський монастир. Вознесенський собор (1482). У 1929 році Вознесенський собор разом з іншими монастирськими будівлями був знищений.
• Йосифо-Волоколамський монастир. Успенський собор (після 1485). Фрески Діонісія в монастирі не збереглися — в XVII столітті собор був повністю перебудований.^[6]
• Чігасов монастир в Москві. Спасо-Преображенський собор (кінець 1480-х років). Фрески не збереглися, тому що церква згоріла у великій московській пожежі 1547 року.^[7]
• Кирило-Білозерський монастир. Успенський собор (1497)
• Павло-Обнорський монастир. Троїцький собор (1500). У роботі над іконостасом Павло-Обнорського монастиря, найімовірніше, брали участь помічники Діонісія — його сини, але безперечною роботою самого майстра можна вважати ікону «Розп'яття». ^[8]
• Спасо-Прилуцький монастир. Спасо-Преображенський собор (1503)

Сини Діонісія

Феодосій та Володимир

Діонісій сам навчив мистецтву своїх синів, які потім працювали з ним в різних кутках Московської Русі.

У 1485-му році Діонісій з синами Володимиром і Феодосієм розписали кам'яну церкву Успіння Богоматері в Іосифо-Волоколомском монастирі. У 1500 році сини Діонісія, найімовірніше, брали участь в роботі над іконостасом Павло-Обнорського монастиря, а у 1502 разом розписали собор Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря.

Після смерті Діонісія молодший син, Феодосій, продовжує справу батька. У 1508 році він був запрошений великим князем Василем III для розпису великокнязівського Благовіщенського собору в Московському Кремлі.

На стінах собору були представлені лики і образи святих Георгія Побідоносця і Дмитра Солунського, візантійських імператорів та імператриць.

Феодосій був відомий і як книжковий оформлювач. Він писав заставки і мініатюри для Євангелія 1507 року.З ім'ям Феодосія пов'язують появу стародрукарського орнаменту.

Про творчість старшого сина Діонісія нічого не відомо.

Спадщина

Докладніше: Музей фресок Діонісія

На виставці Державної Третьяковської галереї, яка проходила з 27 листопада 2002 року по 2 лютого 2003 року, експонувалися 50 ікон і 8 рукописів, мініатюри яких могли бути виконані як самим Діонісієм, так і його безпосередніми учнями. Серед них — знамените Євангеліє Феодосія 1507 року з Російської Національної бібліотеки в Санкт-Петербурзі. ^[9] Деякі фрески художника безповоротно втрачені, деякі збереглися частково. І тільки фрески собору Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря дійшли до нашого часу в повному складі і справжньому вигляді.

• 
  Одигітрія Смоленська. 1482 р. Третьяковська галерея
• 
  Митрополит Алексий з Житієм. XV ст. Третьяковська галерея
• 
  Розп'яття. 1500 р. Третьяковська галерея (з Павло-Обнорського монастиря)

Пам'ять про Діонісія

• За рішенням ЮНЕСКО 2002 рік оголошено роком Діонісія. На 24-й сесії Комітету з всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в кінці 2000 року ансамбль Ферапонтова монастиря з розписами Діонісія було включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (С 982). Зберігачем цього унікального надбання російської та світової культури є Музей фресок Діонісія. ^[10]
• У 2002 році вологодськи кінематографісти зняли документальний фільм «Діонісій», режисери — Рєзцов Михайло Ілліч, Чернецов Дмитро Миколайович, автор сценарію — Савіна Олена Борисівна.^[11] Фільм був удостоєний Державної премії Російської Федерації в області літератури і мистецтва за 2003 рік. ^[12]