Евенкійський автономний округ

Евенкійський автономний округ (рос. Эвенки́йский автоно́мный о́круг, евенкійська: Эведы Автомоды Округ), або Евенкія, історичний суб'єкт Російської федерації, національно-територіальна автономія евенків.

Эведы Автомоды Округ Евенкійський національний округ
1937 – 2007
Прапор Герб
Евенкійського національного округу: історичні кордони на карті Евенкійський автономний округ на мапі РФ
Столиця	Тура
Державний устрій	Не вказано
Історія
• Засновано	10 грудня 1937
• Ліквідовано	1 січня 2007
Населення
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Евенкійський автономний округ

Зміни статусу російських автономних округів

Історія

Округ було створено у 1930 році, адміністративний центр — селище міського типу Тура. На 2006 мав площу 767 600 км², і був в Росії сьомим за площею суб'єктом федерації, але і найбезлюднішим — 17697 осіб (перепис 2002).

У 1991 році Евенкійський автономний округ став суб'єктом Російської Федерації, водночас підпорядковуючись Красноярському краю. У 1992 році, під час періоду підвищення статусу автономій РФ, у документах Верховної Ради РФ округ згадується як «Евенкійська автономна область»^[1].

У 1999 році губернатор Красноярського краю генерал Олександр Лебедь, зажадав від федерального уряду скасування автономії округу^[2]

У 2005 році в рамках кампанії з ліквідації національних округів Евенкійський автономний округ був перетворений на Евенкійський район Красноярського краю, втративши статус суб'єкту федерації.

Після референдуму з даного питання, що відбувся 17 квітня 2005 року, Евенкійський і Таймирський автономні округи були передані у склад Красноярського краю з 1 січня 2007 року (проте евенки оскаржували результати референдуму). Борис Золотарев був останнім губернатором автономного округу. Адміністративно на середину 2010-х вважається районом з особливим статусом у складі Красноярського краю (див. Евенкійський район).

Після пониження статусу округу в Росії залишилися евенкійські національні автономії тільки районного рівня. Окрім Евенкійського району Красноярського краю, евенкійські райони є в Якутії (Анабарський улус, Жиганський улус, Оленьоцький улус) та Бурятії (Баунтовський евенкійський район).

У 2009 році «Союз евенкійців» звернувся з проханням про відновлення автономії^[3]. Громадські організації та активісти засвідчують погіршення соціального становища в районі після пониження його статусу^[4][5][6]. Евенки стикаються з екологічними та земельними проблемами через розробку корисних копалин^[7][8].

Етнічні групи

Розселення евенків в Росії

Етнічні групи	1939 перепис		1959 перепис		1970 перепис		1979 перепис		1989 перепис		2002 перепис
	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%	Осіб	%
Евенки	3,721	39.3%	3,474	33.7%	3,207	25.3%	3,239	20.3%	3,480	14.0%	3,802	21.5%
Якути	713	7.5%	51	0.5%	781	6.2%	822	5.1%	937	3.8%	991	5.6%
Кети			14	0.1%	142	1.1%	154	1.0%	150	0.6%	211	1.2%
Росіяни	4,675	49.4%	5,975	57.9%	7,732	61.1%	10,400	65.1%	16,718	67.5%	10,958	61.9%
Українці	117	1.2%	196	1.9%	254	2.0%	472	3.0%	1,303	5.3%	550	3.1%
Інші	234	2.5%	610	5.9%	542	4.3%	881	5.5%	2,181	8.8%	1,185	6.7%

Див. також

• Евенкійський автономний хошун
• Вітімо-Олекмінський національний округ
• Охотсько-Евенський національний округ
• Тунгуська народна республіка
• Собінське нафтогазоконденсатне родовище

Посилання

• Евенкійський автономний округ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Офіційний сайт [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
• Офіційний туристичний портал Евенкійського муніципального району(рос.)