Евстахій Потоцький

Евстахій Потоцький на Підгайцях (пол. Eustachy Potocki, 1720 — 23 березня 1768, Варшава або Радзинь-Підляський) — польський шляхтич гербу Срібна Пилява, воєначальник, урядник, меценат.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Евстахій Потоцький
Eustachy Potocki
Народився	1720(1720)
Помер	23 березня 1768(1768-03-23) Радинь-Підляський, Седлецька губернія, Королівство Польське, Російська імперія  ·Варшава або Радзинь-Підляський
Поховання	Jesuit Churchd
Громадянство	Республіка Обох Націй
Діяльність	воєначальник, урядник, меценат
Посада	чашник великий коронний[1], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, депутат[d], дубенківський старостаd, Генерал артилерії литовської[2], львівський староста[d], Грабовецький старостаd, димерський старостаd, Тлумацький старостаd і ужендувський старостаd
Військове звання	ротмістр
Конфесія	католик
Рід	Потоцькі
Батько	Єжи Потоцький
Мати	Констанція Подбереська
Родичі	Фелікс Казімєж Потоцький (дід) Яблоновський Станіслав Вінцентій (шваґро)
Брати, сестри	Катажина Коссаковська, Мар'ян Потоцький і Pelagia, Countess Potockad
У шлюбі з	Марія з Ковцьких (Концьких, Контських)
Діти	Каєтан, Іґнацій, Єжи Міхал, Ян, Станіслав Костка, Цецилія Уршуля
Нагороди
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Син старости грабовецького, тлумацького Єжи Потоцького та його другої дружини Констанції Підберезької^[3] (Друцької-Подбереської).^[4] Старший брат маршалка утвореної 26 квітня 1768  року конфедерації Галицької землі Мар'яна Потоцького (черкаський, грабовецький староста), Катажини Коссаковської.

Військові звання: полковник коронних військ з 1743 року, ґенерал-майор військ коронних з 1752 року, генерал артилерії литовської (1759—1768).

Уряди (посади): чашник коронний з 1754 року, староста львівський (посесор староства^[5]) в 1762—1767 (11 серпня 1767 відступив його кузину Антонієві Потоцькому^[6]) роках, староста грабовецький, тлумацький, ужендувський у 1738 році, дубенський у 1731 році^[7]

У 1743 році видав грамоту-привілей для міщан Будзанова, в якій було визначено права мешканців міста. 1765 року коштом Евстахія Потоцького та дружини Марії з Контських (Концьких) замок у Будзанові частково відбудували, його західне крило перебудоване на костел.^[8]

Відійшовши від політичного життя, зайнявся господарюванням у своїх численних маєтках на Люблінщині. У спадкових Серниках він заснував парафіяльний костел, а останні роки життя провів у Радзині, де у 1749-1750 роках збудував розкішний палац із садом за проектом Якуба Фонтани.

Був похований разом з дружиною в костелі єзуїтів Варшави при вул. Сенаторській; Якуб Фонтана, на замовлення сестри Катажини Коссаковскої, виконали йому та дружині «castrum doloris» у костелі.

Сім'я

Був одружений із Маріанною (Марією^{[джерело?]}) з Концьких (Контських); шлюб 1741 року^[3], дочка генерального подільського старости Яна Станіслава Концького, внучка Станіслава Антонія Щуки^{[джерело?]}, померла 1768 року^[3]. Дружина привнесла, зокрема, маєтності Горностайпіль і Бородянка.^[9] Діти:

• граф Каєтан, дружина — Анна Цетнер, 1781 року продав Горностайполь та «ключ»^[10] Яну Ганському за 450 тис. злотих;^[9] приятель Томаша Каєтана Венгерського
• граф Іґнацій Роман
• граф Єжи Міхал — староста тлумацький
• граф Ян
• граф Станіслав Костка
• Цецилія Уршуля — дружина Героніма Януша Санґушка.^[3]

Власність, маєтності, оренди

Державив королівщини вартістю їх кварти 25690 злотих польських. Посідав Дубенку над Бугом у Белзькому воєводстві, Тлумацьке староство (отримав від батька 1738 року), тенуту Дембно в Белзькому воєводстві, села Хрептіїв, Дзюрдзянку, Данківці (під Кам'янцем) у Подільському воєводстві, Ужендувське староство в Люблінському воєводстві (відступив 8 січня 1768 року сину Каєтанові), села в Руському воєводстві: Камінна, Братківці, Велесниця, Тернавиця Лісова, Тернавиця Пільна, Гринівці, Королівка, Димерське староство. Львівське староство відступив 11 серпня 1767 року стриєчному брату Антонієві.^[11] Записав фундуш для костелу міста Білгорай.^[12]