Едвард Коук

Сер Едвард Коук (англ. Edward Coke, також Кок) — англійський юрист, судовий діяч та політик, автор класичних юридичних праць^[9] з англійського (загального) права. Був одним з найвідоміших та найавторитетніших юристів часів Єлизавети І та Якова І.

Едвард Коук
англ. Edward Coke
Народився	1 лютого 1552[1] або 1549  Milehamd, Англійське королівство
Помер	3 (13) вересня 1634[1]  Stoke Pogesd, Англійське королівство[2][3][4]
Країна	Англійське королівство
Діяльність	політик, суддя, баристер, правник
Alma mater	Кембриджський університет, Триніті-коледж (Кембридж) і Norwich Schoold
Знання мов	англійська[5]
Членство	Useless Parliamentd, 4th Parliament of King James Id і Іннер-Темплd
Посада	Лорд головний суддя Англії та Уельсуd, Спікер Палати громад Великої Британіїd, Chief Justice of the Common Pleasd, Генеральний аторней Англії й Уельсуd, Solicitor General for England and Walesd, Member of the 1589 Parliamentd[2][2], член Парламенту 1593d[2][2], член Парламенту 1621-1622d[2][2], Member of the 1624-25 Parliamentd[2][2], Member of the 1625 Parliamentd[2][2], Member of the 1628-29 Parliamentd[2][2] і Member of the 1626 Parliamentd[2]
Батько	Robert Coked[6][7]
Мати	Winifred Knightleyd[6][7]
У шлюбі з	Elizabeth Hattond[7] і Bridget Pastond[7]
Діти	Henry Coked[7], Arthur Coked[6], Clement Coked[6], Anne Sadleird[6], Bridget Coked[6][8], John Coked[6], Robert Coked[6] і Frances Coked[6][7]
Нагороди	Національна книжкова премія за нехудожній твірd (1958)
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коук.

Коук зробив успішну юридичну кар’єру послідовно займаючи посади адвоката, судового чиновника (Recorder'a в Норвічі, Ковентрі та Лондоні), спікера палати громад, генерального соліситора (королівського адвоката), генерального атторнея, головного судді Суду загальних прохань, головного судді Суду королівської лави (тобто Лорда головного судді Англії, 1613 — 1616 рр.) та члена парламенту. На думку лорда Деннінга, Коук був реформатором, котрий був безжалісним та несправедливим як генеральний атторней (прокурор), але мудрим і справедливим як голова суду^[9].

Ґрунтуючись на тривалому досвіді роботи у суді, Коук підготував декілька практичних праць, що здобули славу авторитетних книг, стали додатковими доктринальними джерелами англійського права і лягли в основу англійського конституціоналізму^[10]. Це його праці Інститути (The Institutes, або ж The Institutes of the Laws of England — «Інститути законів Англії») у 4-х томах (1628 — 1641) та Звіти (Reports) у 13-ти томах (перші одинадцять томів видані впродовж 1600 — 1615, два останні томи видані після смерті автора^[11]). Відомий історик англійського права лорд Холдсворт порівнював значення Коука для розвитку приватного та публічного права Англії зі значенням Бекона для філософії та Шекспіра для англійської літератури^[12].

Походження та ранні роки

Освіта та вступ до адвокатури

Практика в адвокатурі

Політика

Судова діяльність

Повернення в політику

Відставка

Особисте життя

Юридичні праці

Спадок та вплив на розвиток права