Едуардо Фрей Руїс-Тагле

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Руїс.

Альфрéдо Едуáрдо Хуáн Бернáрдо Фрей Руїс-Тáгле (ісп. Eduardo Alfredo Juan Bernardo Frei Ruiz-Tagle; нар. 24 червня 1942, Сантьяго, Чилі) — чилійський державний діяч, 32-й президент Чилі з 11 березня 1994 до 11 березня 2000 березня року. З 1992 року — голова Християнсько-демократичної партії Чилі. Старший син президента Чилі Едуардо Фрея Монтальва. Кандидат на посаду президента на виборах 2010 року.

Едуардо Альфредо Хуан Бернардо Фрей Руїс-Тагле
Едуардо Альфредо Хуан Бернардо Фрей Руїс-Тагле
Сенатор Чилі
Нині на посаді
На посаді з	11.03.2006
Президент Сенату Чилі
11.03.2006 — 11.03.2008
Попередник	Сержіо Ромеро Пізаро
Наступник	Адольф Залдівар
32-й Президент Чилі
11.03.1994 — 11.03.2000
Попередник	Патрісіо Айлвін
Наступник	Рікардо Лагос
Народився	24 червня 1942(1942-06-24) (83 роки) Сантьяго, Чилі
Відомий як	інженер-будівельник, політик
Громадянство	чилієць, швейцарець
Alma mater	Чилійський університет і Instituto de Humanidades Luis Campinod
Політична партія	Християнсько-демократична партія
Батько	Едуардо Фрей Монтальва
Мати	María Ruiz-Tagled
У шлюбі з	Марта Ларречеа
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Отримав інженерну освіту в Університеті Чилі.

У 1988 році заснував «Комітет за вільні вибори». На перших після військової диктатури вільних виборах обраний до Сенату. З 1992 голова Християнсько-демократичної партії.

На президентських виборах 1993 року було висунуто кандидатом в президенти від Коаліції партій за демократію (ККД), переміг, набравши 58 % голосів.

Після закінчення президентського терміну став як експрезидент довічним сенатором. 2005 року внаслідок конституційної реформи довічне членство в Сенаті було скасовано. На парламентських виборах 2005 року балотувався в Сенат і був обраний. У 2006—2014 роках сенатор. У 2006—2008 роках голова Сенату (як і його батько, обраний після президентства в Сенат і став його головою).

Кандидат на президента від ККД на виборах 2010 року. У першому турі посів друге місце, набравши 29,6 % голосів. У другому турі набрав 48 % і поступився Себастьянові Піньєрі.

Нагороди

• Кавалер золотого ланцюга ордена Пія IX (Ватикан, 26 липня 1998)^[1]