Едільберто Евангеліста

Едільберто Евангеліста (тагал. Edilberto Evangelista; 24 лютого 1862, Санта-Крус, Маніла ― 17 лютого 1897 року, недалеко від річки Запоте^[en]) ― філіппінський інженер-будівельник, військовий інженер, архітектор та революціонер, який зіграв ключову роль у Філіппінській революції проти Іспанії. Відомий своїми укріпленнями та траншеями, які він спроєктував і побудував у провінції Кавіте, що сприяло обороні філіппінських повстанців.

Едільберто Евангеліста
Прізвисько	Іпіль[1]
Народився	24 лютого 1862(1862-02-24)  Маніла, Філіппіни
Помер	17 лютого 1897(1897-02-17) (34 роки)  Бакоор, Кавіте, Калабарсон, Філіппіни
Країна	Філіппіни
Діяльність	інженер-будівельник
Alma mater	Colegio de San Juan de Letrand і Гентський університет
Військове звання	генерал-капітан
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Раннє життя

Генерал-лейтенант Едільберто Евангеліста

Едільберто Евангеліста народився 24 лютого 1862 року в Санта-Крус, Маніла. Його батько був ковалем з народу ілоканців^[en] (провінція Ілокос) і походив з бідної сім'ї, тоді як мати походила із забезпеченої сім'ї з Санта-Крус^[2]. Попри скрутне матеріальне становище, Евангеліста наполегливо працював, щоб здобути освіту. У 1878 році він закінчив Колегіо де Сан-Хуан де Летран^[en], здобувши ступінь бакалавра мистецтв. Він був нагороджений медаллю за відмінні успіхи у математиці. Після цього він працював шкільним учителем, торговцем худобою та тютюном між Себу та Манілою, а згодом — підрядником громадських робіт^[2].

У 1890 році він виїхав до Європи, спочатку до Мадрида, де подружився з багатьма філіппінськими патріотами, зокрема з Хосе Рісалем. За наполяганням Рісаля, Евангеліста вирішив вивчати інженерію у Бельгії. Він вступив до Гентського університету, де закінчив факультети цивільної інженерії та архітектури з найвищими відзнаками. Йому пропонували вигідні посади у Європі та Латинській Америці, але Евангеліста відмовився, бажаючи служити своїй батьківщині^[3][4].

В одному з листів до Рісаля від 31 березня 1892 року Евангеліста висловив свій глибокий патріотизм, закликаючи не впадати у відчай через опозицію^[5]:

Було сумно читати вашого листа і бачити, що ви опиняєтеся в оточенні опозиції, яка перешкоджає реалізації ваших ідей... але вам не слід впадати у відчай; навпаки, ваш запал і зусилля слід подвоїти... Думка «яка марна трата крові» не має значення для патріотів...

Участь у Філіппінській революції

Едільберто Евангеліста повернувся на Філіппіни у вересні 1896 року, невдовзі після початку Філіппінської революції. Іспанська влада в Манілі затримала його на кілька днів, коли у його багажі митник знайшов примірники романів Рісаля — «Не торкайся до мене^[en]» (лат. Noli me tangere) та «Заколот» (ісп. El Filibusterismo^[a]). Він також мав книгу про масонство, яку невіглас-наглядач митниці прийняв за трактат про будівництво. Невдовзі після звільнення Евангеліста попрямував до Кавіте, щоб приєднатися до революції^[3][6].

23 жовтня 1896 року він приєднався до армії Еміліо Агінальдо, який згодом призначив його начальником інженерного корпусу молодої філіппінської армії. Історики припускають, що маніфест Агінальдо від 31 жовтня, який закликав до створення революційного уряду, міг бути написаний Евангелістою^[3][7][8].

Військовий інженер

Частина окопів, що використовуються філіппінцями на південь від мосту.

Гладкоствольна гармата, що використовувалася філіппінцями та залишена під час їхнього відступу

Завдяки його кваліфікації та досвіду, здобутим у Бельгії, Евангеліста спроєктував та побудував систему укріплень і польових споруд, які відіграли критичну роль в обороні Кавіте. Його траншеї та укріплення розташовувалися у Бакоорі, Бінакаяні, Кавіте-В'єхо, Мунтінг-Ілозі, Сіланзі, Дасмаріньясі, Імусі, Салітрані, Луманг-Баяні та Новелеті. Зокрема, траншеї в Бінакаяні, Далагікані та Новелеті (Кавіте) мали довжину 1500 метрів та ширину 2,5 метра, з бамбуковим підкріпленням. Траншеї вздовж узбережжя Кавіте досягали висоти близько 2 метрів та ширини близько 6 метрів^[3][9][6].

Іспанський генерал Хосе Лашамбре відзначав, що ці укріплення були «фортифікаціями майбутнього». Укріплення Евангелісти дозволили філіппінцям вести ефективну тактичну оборону, хоча їхня армія була погано навчена^[8].

Евангеліста був відомий своєю фаталістичною незворушністю, яку помилково сприймали за безстрашність. Його бачили, як він креслив на землі палицею плани траншей, поки ворог обстрілював позиції з гармат. Одного разу снаряд впав дуже близько до нього, але він не здригнувся, а лише обтрусив пил зі свого пальта і продовжив креслити^[3][8].

Політичні події

На Асамблеї в Імусі 31 грудня 1896 року Евангеліста представив свій проєкт конституції, який базувався на Королівському наказі іспанського уряду, складеному міністром колоній Маурою. На цій зустрічі його обрали генерал-лейтенантом. Еміліо Агінальдо високо цінував Евангелісту і відкрито агітував за його обрання до запропонованого революційного уряду, наголошуючи, що така освічена людина, як він, «заслужить повагу іспанців, які затаврували Катіпунан бандитами та неосвіченими селянами». Крім того, як стороння особа, Евангеліста займав нейтральну позицію у постійному суперництві між фракціями «Магдало» та «Магдіванг» Катіпунану^[5][10][7].

Агінальдо готував Евангелісту на посаду президента революційного уряду, вважаючи, що він був найбільш освіченим членом організації^[10][7].

Смерть і вшанування пам'яті

Статуя Едільберто Евангеліста біля річки Запоте

Едільберто на поштовій марці Філіппін 1973 року

Едільберто Евангеліста загинув у бою 17 лютого 1897 року під час Битви на річці Запоте^[en] у Бакоорі, Кавіте, за тиждень до свого 35-річчя. Він отримав кульове поранення (рекошет) у тулуб, перебуваючи на даху бункера, звідки споглядав битву. Битва закінчилася успішним захистом позицій філіппінців, але коштувала життя 720 людей^[2][8].

Після його смерті, його наступником на посаді став Міґель Мальвар. Евангелісту поховали на цвинтарі Бакур, Кавіте^[3][4].

Хоча деякі історики припускали, що його було вбито «дружнім вогнем» або що це було замовне вбивство, факт його загибелі під час битви завадив йому взяти участь у з'їзді в Техеросі 22 березня 1897 року, де заочно президентом був обраний Еміліо Агінальдо^[11][4].

Він вважається «забутою людиною в історії», попри те, що на його честь названі дві великі вулиці: одна у Кіапо, Маніла, а інша в Банґкал, Макаті^[3][6][4].

Коментарі

1. у філіппінському контексті XIX століття слово filibustero означало не пірата, а «підбурювача», «революціонера» або «людину, що готує повстання».