Едіп-цар (опера Стравинського)

«Едіп-цар» (лат. Oedipus rex) — опера-ораторія на дві дії (шість картин) Ігоря Стравинського на лібрето Жана Кокто.

Опера-ораторія «Едіп-цар»
лат. Œdipus rex
Композитор	Стравінський Ігор Федорович[1]
Автор лібрето	Жан Кокто[1] і Стравінський Ігор Федорович[1]
Мова лібрето	латина
Джерело сюжету	Цар Едіп
Жанр	neoclassical musicd і опера[1]
Кількість дій	2 дія[1] і 6 ява
Кількість яв	6 ява
Перша постановка	30 травня 1927
Місце першої постановки	Театр де ля Віль[1]
Інформація у Вікіданих
Едіп-цар у Вікісховищі

Історія

Прем'єра відбулася 30 травня 1927 в Театрі де ля Вілль в концертному виконанні, потім поставлена ​​на сцені Віденської державної опери 23 лютого 1928 року. Лібрето Жана Кокто переклав латиною абат Жан Даніелу. Твір може виконуватися або в концертному вигляді (як ораторія), або на театральній сцені (як опера), оповідач може говорити мовою тієї країни, де виконується твір.

У 1999 році оперу вперше поставили в Києві просто неба на Майдані Незалежності у День Незалежності України, диригував Володимир Сіренко^[2].2016 року опера вперше виконувалась у Луцьку в рамках фестивалю "Стравінський і Україна", диригував Ігор Блажков^[3].

Дійові особи

• Едіп, цар Фів (тенор)
• Іокаста, його дружина і мати (мецо-сопрано)
• Креонт, брат Іокасти (бас-баритон)
• Тіресій, віщун бас)
• Пастух (тенор)
• Вісник (бас-баритон)
• Оповідач
• Хор

Синопсис

Дія відбувається в місті Фіви (Стародавня Греція).

Дія I

Населення Фів страждає від чуми. Жителі благають царя Едіпа допомогти їм. Креонт оголошує, що Дельфійський оракул заявив, що вбивця попереднього царя перебуває в місті, і його треба знайти. Віщун Тіресій каже, що Едіп і є той самий убивця. Едіп вважає, що вони хочуть скинути його з трону.

Дія II

Іокаста нагадує, що Лай, попередній цар, був убитий розбійниками на перехресті трьох доріг. Вражений Едіп згадує, що він убив незнайомця на тому ж місці. Вісник і Пастух повідомляють Едіпу про смерть царя Поліба і про те, що він був нерідним батьком Едіпа, а сам Едіп був знайдений у горах, коли був немовлям. Іокаста тікає, сповнена жаху, Пастух і Вісник звинувачують Едіпа в батьковбивстві та інцесті. Іокаста вішається, а Едіп виколює собі очі.