Елен Сіксу

Еле́н Сіксу́ (фр. Hélène Cixous; нар. 5 червня 1937, Оран) — французька вчена, філософ та теоретик фемінізму. У своїй роботі «Сміх медузи» вперше запропонувала поняття «Жіноче письмо».

Елен Сіксу
фр. Hélène Cixous
Народилася	5 червня 1937(1937-06-05)[1][2][…] (87 років)  Оран, Алжир[3]
Країна	Франція
Діяльність	поетеса, есеїстка, драматургиня, англіст, активістка за права жінок, філософ мови, літературний критик, викладачка університету, філософ, кіносценаристка, кіноакторка, письменниця
Сфера роботи	Феміністична філософія[4], белетристика[4], англістика[4] і фемінізм[4]
Alma mater	Паризький літературний факультетd (1968)[5]
Заклад	Корнелльський університет, Європейська вища школаd і Університет Париж VIII
Жанр	художня література, есей, theatred і поезія
Magnum opus	Q51483246?
Нагороди	премія Медічі (1969) Премія французької мовиd (2014) Q28494945? (2016) Francine and Antoine Bernheim Award for Arts, Literature and Scienced (2017) Q1714472? (2018) The prize of the BNFd (2021) приз Французького синдикату кінокритиківd почесний доктор Університету Сент-Ендрюсаd honorary doctor of Georgetown Universityd Q110908232? Honorary doctorate from Queen's Universityd почесний доктор Альбертського університетуd honorary doctor of University College Londond Grand prix du théâtred
Елен Сіксу у Вікісховищі

Життєпис

Народилася в Орані, мати — німецька єврейка, батько — алжирський єврей. 1968 року одержала ступінь агреже з англістики. 1968 року захистила докторську дисертацію. Була однією з ініціаторів створення Університету Венсен у Сен-Дені після подій травня 1968 року. Одержала посаду професора в Центрі феміністських та гендерних досліджень, першій такій науковій установі в Європі^[6]. 1969 року разом з Цветаном Тодоровим та Жераром Женеттом брала участь у заснуванні журналу «Поетика» («Poétique»). З 1983 року веде семінар в Міжнародному коледжі філософії.

Твори

Проза

• Le Prénom de Dieu (Grasset, 1967)
• Dedans (Grasset, 1969)
• Le Troisième Corps (Grasset, 1970)
• Les Commencements (Grasset, 1970)
• Neutre (Grasset, 1972)
• Tombe (Seuil, 1973, 2008)
• Portrait du Soleil (Denoël, 1974)
• Révolutions pour plus d'un Faust (Seuil, 1975)
• Souffles (Des femmes, 1975)
• La (Gallimard, 1976)
• Angst (Des Femmes, 1977)
• Anankè (Des femmes, 1979)
• Illa (Des femmes, 1980)
• Le Livre de Prométhéa (Gallimard, 1983)
• L'ange au secret (Des femmes, 1990)
• Déluge (Des femmes, 1992)
• Beethoven à jamais ou l'Existence de Dieu (Des femmes, 1993)
• La Fiancée juive de la tentation (Des femmes, 1995)
• Osnabrück (Des femmes, 1999)
• Le Jour où je n'étais pas là (Galilée, 2000)
• Les Rêveries de la femme sauvage (Galilée, 2000)
• Manhattan (Galilée, 2002), dt. Manhattan. Wien: Passagen Verlag, 2010
• Tours promises (Galilée, 2004)
• Rencontre terrestre (avec Frédéric-Yves Jeannet, Galilée, 2005)
• Hyperrêve (Galilée, 2006)
• Si près (Galilée, 2007)
• Cigüe: vieilles femmes en fleurs (Galilée, 2008)
• Philippines: prédelles (Galilée, 2009)
• Ève s'évade: la ruine et la vie (Galilée, 2009)^[7]
• Double Oubli de l'Orang-Outang (Galilée, 2010)^[8]

Есе

• L'exile de James Joyce ou l'art du remplacement (Grasset, 1968)
• Prénoms de Personne (le Seuil, 1974)
• Le Rire de la Méduse (L'Arc, 1975 — rééd. Galilée, 2010)
• La Jeune Née (U.G.E., 1975)
• La Venue à l'écriture (U.G.E., 1977)
• Entre l'écriture (Des femmes, 1986)
• L'Heure de Clarisse Lispector (Des femmes, 1989)
• Hélène Cixous, photos de racines (avec Mireille Calle-Gruber, Des femmes, 1994)
• Voiles (mit Jacques Derrida, Galilée, 1998), engl. Veils. Stanford University Press, 2001. ISBN 0-8047-3795-9
• Stigmata, Routledge, London 1998, ISBN 0-415-34545-6;
• Portrait de Jacques Derrida en jeune saint juif (Galilée, 2001)
• Benjamin à Montaigne. Il ne faut pas le dire (Galilée, 2001)
• Le bouc lié, in: in Rue Descartes n° 48, 2005; dt.: Der gebundene Bock, in: Lettre International Nr. 67, Berlin 2004
• Le Voisin de zéro: Sam Beckett (Galilée, 2007)

Театр

• La Pupille (Cahiers Renaud-Barrault, 1971)
• Portrait de Dora (Des femmes, 1975)
• La Prise de l'école de Madhubaï (Avant-Scène, 1984)
• L'Histoire terrible mais inachevée de Norodom Sihanouk, roi du Cambodge (Théâtre du Soleil, 1985; nouvelle édition corrigée 1987)
• L'Indiade, ou l'Inde de leurs rêves, et quelques écrits sur le théâtre (Théâtre du Soleil, 1987)
• Les Euménides d'Eschyle (traduction, Théâtre du Soleil, 1992)
• La Ville parjure ou le réveil des Erinyes (Théâtre du Soleil, 1994)
• Et soudain, des nuits d'éveil (Théâtre du Soleil, 1997)
• Tambours sur la digue, sous forme de pièce ancienne pour marionnettes jouée par des acteurs (Théâtre du Soleil, 1999)
• Rouen, la Trentième Nuit de Mai '31 (Galilée, 2001)
• Les naufragés du fol espoir (Théâtre du soleil, 2010)

Вплив

Серед відомих імен, які вплинули на Елен Сіксу, є Жак Дерріда, Зигмунд Фрейд, Жак Лакан і Артюр Рембо.

Див. також

• Теорія фемінізму
• Феміністська філософія
• Феміністський психоаналіз