Нефелін

Нефелін (англ. nepheline; нім. Nephelin (m); рос. нефелин; від грец. νεφέλη — хмара), або ж елеолі́т — породотвірний мінерал групи фельдшпатоїдів, класу силікатів, підкласу каркасних силікатів. Алюмосилікат натрію і калію каркасної будови. При розкладанні утворює пластинчастий кремнезем^[6].

Нефелін
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[d][1][2]
IMA-номер	IMA2018 s.p.
Абревіатура	Nph[3]
Хімічна формула	(Na,K)AlSiO4
Клас мінералу	Силікати
Підклас	Каркасні силікати
Nickel-Strunz 10	9.FA.05[4]
Група	Фельдшпатоїди
Ідентифікація
Колір	білий, сірий, коричневий, бурувато-сірий, червонувато-білий
Сингонія	гексагональна
Спайність	немає
Злам	раковистий
Твердість	6
Блиск	скляний, на зламі жирний
Колір риси	білий
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення	nω = 1.529 - 1.546 nε = 1.526 - 1.542
Подвійне променезаломлення	δ = 0.003 - 0.004
Інші характеристики
Радіоактивність	відсутня
Магнетизм	відсутній
Названо на честь	хмара (давньогрецька мова)[5]
Особливі характеристики	крихкий
Типова місцевість	Сомма[4]
Нефелін у Вікісховищі

Синонім — елеоліт («масляний камінь»), різновид нефеліну — псевдосоміт.

Етимологія та історія

Нефелін вперше був виявлений на стародавньому вулкані, розташованому на півдні Італії Монте Сомма, хребті вулканічного комплексу Сомма-Везувій у південно-західній італійській області Кампанія. Перший опис був у 1801 році французьким мінералогом і кристалографом Рене-Жуст Гаюй, який назвав мінерал на честь грецького слова νεφέλη Nephele, що означає «хмара». Назва посилається на властивість мінералу утворювати випадаючі хмари кремнезему, коли він розкладається в сильних кислотах.

Загальний опис

Хімічна формула:

1. За Є. Лазаренком: KNa₃[AlSiO₄]₄.
2. За «Fleischer's Glossary» (2004)^[7]: (Na, K) Al[SiO₄]. Середній склад (ваг. %): Na₂O — 16, Al₂O₃ — 33, K₂O — 5-6 (до 12); SiO₂ — 42. Домішки Са, Mg, Ti, Be, Rb, Ga.

Сингонія гексагональна. Спайності не має.

Утворює зернисті, іноді масивні агрегати, суцільні маси, окремі ідіоморфні кристали.

Густина 2,6.

Твердість 6.

Безбарвний або сірий з відтінками.

Блиск скляний, на зламі жирний.

Злам раковистий. Крихкий.

Утворюється при магматичних процесах і входить до складу багатьох лужних недонасичених SiO₂ порід, особливо в магматитах, плутонітах, дайкових і ефузивних гірських породах. Нестійкий, заміщується цеолітами, канкринітом, содалітом, на земній поверхні вивітрюється і переходить у каолініт, карбонати.

Супутні мінерали: хлоантит, рамельсберґіт, анабергіт, шмальтин, сафлорит, барит, ґаленіт.

Асоціація: калійний польовий шпат, плагіоклаз, натрієві піроксени, натрієві амфіболи, лейцит, олівін, авгіт, діопсид.

Розповсюдження: Шварцвальд, Тюрингія (ФРН), Штирія (Австрія), Тува, Зах. Сибір (РФ), пров. Онтаріо (Канада). На Кольському півострові виявлені помітні виходи нефеліновмісних порід; знайдений у Норвегії та Південній Африці; в Лічфілді, в штатах Мен, Арканзас, Нью-Джерсі, США. Сієніти, знайдені поблизу Бенкрофта, Онтаріо, містять великі родовища нефеліну високої чистоти.

Є в межах Українського щита, у Приазов'ї, на Волині. Перспективна алюмінієва руда; використовують у хімічній промисловості. Збагачується флотацією.

Різновиди

Розрізняють:

• нефелінгідрат (лембергіт);
• нефелін каліїстий (різновид нефеліну, який містить до 12 % K₂O);
• нефелін літіїстий (застаріла назва евкриптиту — ортосилікату літію і алюмінію);
• нефелін-ортоклаз (псевдоморфози альбіту, ортоклазу й нефеліну по лейциту).

Використання

Нефелінові руди — комплексна сировина у виробництві глинозему, цементу, соди, поташу та сульфату калію. Відомо також про використання нефеліну у виробництві коагулянтів для очищення питної та стічних вод. В металургії нефелін використовують в якості розріджувача металургійних шлаків або для часткової заміни плавикового шпату при виплавленні сталі в конверторах. Перспективне використання нефелінових порід в скляній та керамічній галузях промисловості.

Див. також

• Список мінералів
• Нефелінові руди
• Нефелін-апатитові руди
• Фойяїт
• Уртит