Елеонора Велика

«Елеонора Велика» (англ. Eleanor the Great) — американський незалежний драматичний кінофільм, режисерський дебют Скарлетт Йоганссон. Головні ролі виконали 95-річна Джун Сквібб і Ерін Мей Келліман. Прем'єра фільму відбулась 20 травня 2025 року в програмі «Особливий погляд» 78-го Каннського кінофестивалю, де він був сприйнятий неоднозначно, проте переважно позитивно^[1].

«Елеонора Велика»
Eleanor the Great
Жанр	драма
Режисер	Скарлетт Йоганссон
Продюсер	Шарлотта Дофен Селін Реттрей та інші
Сценарист	Торі Кеймен
У головних ролях	Джун Сквібб Ерін Мей Келліман
Оператор	Елен Лувар
Композитор	Дастін О'Геллоран
Монтаж	Гаррі Жержян
Художник	Геппі Мессі Гонсало Кордоба
Костюмер	Том Брокер
Кінокомпанія	Maven Screen Media Pinky Promise та інші
Дистриб'ютор	TriStar Pictures Sony Pictures Classics
Тривалість	98 хвилин
Мова	англійська
Країна	США
Рік	2025
Дата виходу	20 травня 2025 (Каннський кінофестиваль)
IMDb	ID 30268321
sonyclassics.com/film/eleanorthegreat
Елеонора Велика у Вікісховищі

Сюжет

У 94-річної Елеонори помирає найкраща подруга, після чого та вирішує налагодити своє життя, переїхавши з Флориди до Нью-Йорку, де живуть її донька та онук. Там вона знайомиться з 19-річною Ніною, студенткою факультету журналістики, з якою розпочинає дружні відносини^[2].

У ролях

• Джун Сквібб — Елеонора Моргенштейн
• Ерін Мей Келліман — Ніна
• Чиветел Еджіофор — Роджер, телеведучий, батько Ніни
• Джессіка Хект — Ліза, донька Елеонори
• Ріта Зохар — Бессі

Створення

Про початок роботи над фільмом було оголошено у вересні 2023 року. Скарлетт Йоганссон говорила: «Сценарій був настільки зворушливим, з таким потенціалом, що, на свій подив, я відчула неабияку впевненість, що подужаю його реалізацію»^[3]. Джун Сквібб, яка виконала всього лиш другу головну роль у своїй 70-річній кар'єрі, говорила про режисерку^[4]:

З її акторським досвідом вона завжди знала, що я роблю, куди прямую і наскільки я непостійна. ... Я працювала з чудовими режисерами, у яких не було таких знань, як у Скарлетт, тому цей досвід був справді особливим.

Деякі сюжетні деталі фільму є автобіографічними — бабуся сценаристки Торі Кеймен також переїхала з Флориди до Мангеттену у 95-річному віці, проживши там до своєї смерті у 99 років. Сценарій був написаний спеціально під Джун Сквібб: «Тільки вона мала грати у нас. Нам дуже пощастило, що вона погодилась» — казала Кеймен^[5].

Знімальний процес проходив з лютого по квітень 2024 року в Нью-Йорку, зокрема в Коні-Айленді. Операторкою фільму виступила француженка Елен Лувар, музику написав номінант на премію «Оскар» Дастін О'Геллоран^[6]. Оскільки сюжет охоплює тему Голокосту та тих, хто вижив під час нього, творці консультувались з Фондом Шоа Стівена Спілберга. Ролі тих, хто пройшов кола Голокосту, виконали реальні колишні в'язні нацистських концтаборів^[7].

Сприйняття

Джун Сквібб (ліворуч) і Скарлетт Йоганссон на каннській прем'єрі фільму, травень 2025 року

Після завершення каннського показу аудиторія аплодувала стоячи 5 хвилин^[8]. Критика зустріла фільм неоднозначно. «Його м'якому, сентиментальному тону телефільму не вдається пристосуватись до екзистенційного жаху частини основного сюжету, або хоча б другорядного питання — коли (і чи варто) залишати близького родича у будинку для літніх людей» — писав критик The Guardian Пітер Бредшоу^[9]. «Фільм хитається між комедійними і драматичними сценами, і, хоча Йоганссон проявляє режисерські здібності, цього недостатньо для подолання деяких запаморочливих тональних дисбалансів» — Ловія Г'яркі, The Hollywood Reporter^[10].

Сама Скарлетт Йоганссон так казала про свій режисерський дебют: «Це фільм про єврейську самосвідомість, про дружбу, але в першу чергу — про прощення. Все те, чого ми значно більше потребуємо в наш час. Сподіваюсь, що глядачі пропустять історію Елеонори через себе, як пропустила її я»^[11].