Ельжбета Дружбацька

Єлизавета Дружбацька (пол. Elżbieta Drużbacka, 1695 або 1698 — 14 березня 1765) — поетеса та письменниця часів Речі Посполитої, представниця сарматського бароко. Прямий предок Андрея Шептицького.

Ельжбета Дружбацька
Ім'я при народженні	Ельжбета Ковальська
Народилася	1695 або 1698 Малопольське воєводство, Польща
Померла	14 березня 1765(1765-03-14) Тарнів
Підданство	Річ Посполита
Діяльність	поетеса
Галузь	фантастика[1] і поезія[1]
Знання мов	польська[2][3][1]
Magnum opus	Q20035342?
Конфесія	католицтво
Рід	Ковальські
У шлюбі з	Казимир Дружбанський
Діти	2 доньки: Маріанна і Анна.
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Походила зі шляхетського роду Ковальських. Замолоду опинилася в почті шляхтянки Ельжбети Сенявської (із князів Любомирських). Здобула освіту в Кракові. У 1720 році вийшла заміж за Казимира Дружбацького, жидачівського скарбника. Народила від нього двох доньок — Маріанну і Анну. Після смерті чоловіка у 1740 році перебувала як компаньйонка при родинах Сенявських, Любомирських, Санґушків, Красицьких. У 1760 році оселилася в монастирі беренардинів у м. Тарнів, де й померла у 1765 році.

Творчість

В її доробку присутня релігійна епіка (присвячена святим Марії Єгипетській, Давиду, Марії Магдалині) і вірші, віршовані романи, фабула яких сходить до міфології, фольклору та французької прециозної прози. Особливо цікава поема «Опис чотирьох пір року», де картини природи далекі від поширених аркадських шаблонів й відображають своєрідне і художньо чуйне сприйняття її поетесою.

Серед іншого значними є поеми «Історія князя Адольфа, спадкоємця Роксоланії», «Хвала лісу», «Історія християнської принцеси Елефантини Євфратської».

Крім того, вона є автором численних морально-дидактичних творів, де намагалася показати сучасні звичаї, шляхи їх покращення. Відомими серед таких творів є «Пункти для поліпшення польських звичаїв», «Приклади для віруючих і статечний шлюб по любові».

Діти

• Маріанна — прямий предок Андрея Шептицького.
• Анна.