Ельмар Шрюфер

Ельмар Шрюфер (нім. Elmar Schrüfer; 23 травня 1931 — 22 травня 2022^[1][2]) — німецький фізик та професор з технології вимірювань. Він був відомий своїм внеском в університетську освіту в галузі електричних вимірювальних технологій, суміжних галузях надійності вимірювального та автоматизаційного обладнання та обробки сигналів,^[3] а також радіації та її вимірювання на атомних електростанціях.^[1] 13-те видання його університетського підручника «нім. Elektrische Messtechnik : Messung elektrischer und nichtelektrischer Größen» (Електрична вимірювальна техніка: Вимірювання електричних та неелектричних величин) було опубліковано у 2022 році.^[4]

Ельмар Шрюфер
нім. Elmar Schrüfer
Народився	23 травня 1931 Едельбах, Шпессарт, Баварія, Німеччина
Помер	22 травня 2022
Громадянство	Німеччина
Національність	німець
Діяльність	фізик, викладач університету
Галузь	Фізика, Метрологія
Відомий завдяки	внесок в університетську освіту з електричної метрології, надійності вимірювального та автоматизаційного обладнання, обробки сигналів, вимірювання радіації на АЕС
Alma mater	Вюрцбурзький університет Юліуса-Максиміліана
Науковий ступінь	Доктор (1958)
Вчене звання	Професор
Знання мов	німецька
Заклад	Мюнхенський технічний університет
Членство	Баварська академія наук
Нагороди	Почесний доктор Київського політехнічного інституту (1992) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Хрест заслуг) (1993) Медаль Карла Макса фон Бауернфайнда Мюнхенського технічного університету (1998) Почесний доктор Технічного університету Георге Асакі в Яссах (2000) Почесний доктор Національного авіаційного університету (Київ) (2004) Почесний сенатор Китайсько-німецького університетського коледжу (CDHK) при Університеті Тунцзі в Шанхаї (2013)
Сайт	www.schruefer-messtechnik.de

Раннє життя та освіта

Ельмар Шрюфер народився в Едельбасі в Шпессарті у 1931 році^[1] як старший із чотирьох дітей. Його батько був учителем. Шрюфер відвідував гімназію в Ашаффенбурзі до 1950 року, потім вивчав фізику в Вюрцбурзькому університеті Юліуса-Максиміліана. Він здобув докторський ступінь у 1958 році за дисертацію про розподіл енергії в спектрі рентгенівського гальмівного випромінювання 35 МеВ бетатрона.^[5]

Промислова діяльність

Після здобуття докторського ступеня він почав працювати в промисловості, спочатку в Allgemeine Elektricitätsgesellschaft (AEG), а пізніше в Kraftwerk Union (KWU).^{[1] [відсутнє в джерелі]}Його робота включала технологію вимірювання радіації на дослідницьких та енергетичних ядерних реакторах, і врешті-решт він опублікував книгу нім. Strahlung und Strahlungsmesstechnik in Kernkraftwerken (Радіація та техніка вимірювання радіації на атомних електростанціях).^{[джерело?]}

Пізніше він відповідав за проєктування, закупівлю, монтаж та введення в експлуатацію всього комплексу приладів (ядерних та звичайних, вимірювальних та обробки сигналів) атомних електростанцій. Одним із напрямків його роботи була безпека установок. До моменту звільнення з Kraftwerkunion Шрюфер дослужився до начальника відділу.^{[1][відсутнє в джерелі]}

Дослідження та викладання

Ще працюючи в промисловості, Шрюфер отримав викладацьке доручення від Університету Карлсруе в галузі реакторних приладів. Шрюфер був призначений у 1975 році^{[1] [відсутнє в джерелі]}професором електричної вимірювальної техніки в Мюнхенському технічному університеті і залишався на цій посаді до виходу на пенсію в 1998 році. Навіть після виходу на пенсію він залишався активним у діяльності з обміну студентами.^[6] Журналістка Катаріна Бадер зауважила у 2006 році:

Щойно заходиш до кабінету проф. Ельмара Шрюфера в «Технічному університеті Мюнхена», одразу розумієш: це не лише робоче місце дуже шанованого експерта з метрології, а й кімната космополіта в найкращому сенсі цього слова: проф. Шрюфер, очевидно, цікавиться всіма видами культур, і очевидно, що в нього є друзі по всьому світу. На стінах висять фотографії з Києва, Пекіна та Петербурга, а на верхній полиці шафи майже немає вільного місця через усі ці красиві матрьошки ручної роботи, китайські вази та маленькі фотографії в рамках, які стоять там дуже акуратно вишикувані.^[7]

Шрюфер був професором-консультантом в Хуачжунському університеті науки та технології у 1983 році та в Північно-Західному політехнічному університеті у 1993 році, а також був запрошеним професором у Пекінському університеті у 1993 році.^{[1][відсутнє в джерелі]}

Шрюфер брав активну участь у Китайсько-німецькому університетському коледжі (CDHK) при Університеті Тунцзі в Шанхаї. CDHK, який спеціалізується на машинобудуванні, електротехніці та економіці, керувався Німецькою службою академічних обмінів (DAAD) та фінансувався як DAAD, так і німецькими компаніями. Шрюфер допомагав планувати та створювати напрям навчання з електротехніки та був його директором до 2005 року.

Окрім викладання та досліджень, Шрюфер зробив численні внески в університеті та за його межами. З 1989 по 1991 рік він був деканом факультету електротехніки та інформаційних технологій. Багато років він був членом Ради факультету та рецензентом Німецького науково-дослідницького співтовариства, Фонду Олександра фон Гумбольдта та Фонду Фольксваген. У 1986 році з нагоди почесного колоквіуму до 70-річчя Теодора Гаста, професора метрології Берлінського технічного університету, народилася ідея заснувати «Робочу групу університетських професорів метрології» (AHMT). Шрюфер був її першим головою,^[3] і залишався на цій посаді до 1991 року. Щорічні конференції AHMT стали важливою частиною наукового спілкування в галузі коледжів та університетів, а також метрологічної промисловості.

Нагороди та відзнаки

• 1991 Фестшрифт до 60-річчя проф. Е. Шрюфера (Messen & Prüfen Том 10, 1991)^[8]
• 1992 Почесний доктор Київського політехнічного університету ^[1]
• 1993 Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»^[1][3]
• 1998 Медаль Карла Макса фон Бауернфайнда Мюнхенського технічного університету^[9]
• 2000 Почесний доктор Технічного університету Георге Асакі в Яссах^[3]
• 2004 Почесний доктор Національного авіаційного університету в Києві^[3]
• 2013 Почесний сенатор Китайсько-німецького університетського коледжу (CDHK) при Університеті Тунцзі в Шанхаї.^[3]