Ель-Кастильйо

43°17′32″ пн. ш. 3°57′56″ сх. д.

Сучасний вхід в печеру

Центральна зала печери

Ель-Кастильйо (ісп. Cueva de El Castillo) — доісторична печера з поліхромним кам'яним живописом епохи верхнього палеоліту, розташована в містечку Пуенте-Вьєсго в Кантабрії (Іспанія). Входить до комплексу печер Монте-Кастильйо і занесена в список об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Альтаміра і наскельний живопис Північної Іспанії). Перші сліди перебування людини в Ель-Кастильйо датуються 150 тис. років до нашої ери.

Ель-Кастильйо було відкрито в 1903 році іспанським археологом Ерміліо Алькальдом дель Ріо^[1], одним з перших дослідників наскельного живопису кантабрійських печер. Пізніше, багато малюнків було вивчено відомим французьким археологом Анрі Брейлем^[2]. Всередину печери веде вхідний отвір, який було значно розширено під час археологічних досліджень. Усередині печери, на стінах протяжністю майже в 275 м, розташовані наскельні малюнки, на яких можна побачити зображення коня, бізона, зубра, оленя, мамонта, і інших тварин, що оточували первісного художника^[1].

Особливий інтерес представляють відбитки людських долонь, зроблених за допомогою того, що розпиляло фарби на притиснуту до стіни печери руку. Група учених, що дослідила їх, з Бристольського університету, дійшла висновку, що вік одного з них становить понад 37300 років, і що частина настінного живопису може належати не кроманьйонцеві, як вважалося, а неандертальцеві^[3][4].