Емануель Рінґельблюм

Емануель Рінґельблюм (Емануїл,^[2], Менахем,^[3] пол. Emanuel Ringelblum; 21 листопада 1900, Бучач — 7 грудня 1944, Варшава) — польський історик юдейського походження, педагог, громадський діяч. Доктор історії (1927 р.). Кузин письменника, Нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Аґнона.^[4]

д-р Емануель (Менахем) Рінґельблюм
пол. Emanuel Ringelblum
Народився	21 листопада 1900(1900-11-21) Бучач, нині Україна
Помер	7 грудня 1944(1944-12-07) (44 роки) Варшава, нині Польща ·вогнепальна рана
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Національність	єврей
Місце проживання	Бучач, Новий Санч, Варшава
Діяльність	історик, громадський діяч
Alma mater	Варшавський університет
Знання мов	польська[1] і їдиш[1]
Magnum opus	Рінгельблюм (архів)
Партія	«Поалей Сіон (лівиця)»
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Меморіальна таблиця на вулиці Ґруєцькій, 77 на честь мешканців та опікунів бункеру

Народився в м. Бучачі (нині Тернопільська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) родині купця Файвіша Рінґельблюма та його дружини Муні з Геллерів; мав брата та дві сестри.

Навчався в хедері, один рік — у державній гімназії в Бучачі,^[5]. Під час Першої світової родина переїхала до Нового Санчу, де в 1919 році Емануель закінчив місцеву гімназію. Того ж року вступив на гуманістичний виділ Варшавського університету^[6]. Зі студентських років був членом організації «Поалей Сіон (лівиця)».

Головним джерелом його доходів була праця в єврейських світських школах, якою він займався до 1938 року.

Під час другої світової війни організував таємний архів Варшавського гето.

Згодом разом із дружиною Юдітою та сином Уріелем переховувався в бункері «Крися» на «арійському боці» Варшави, де продовжував писати історичні праці. У березні 1944 року схованку викрило Гестапо, а євреїв, що в ній переховувалися, стратили. Така ж доля спіткала й поляків, що опікувались бункером^[7].

Наукові роботи Рінґельблюма

Автор багатьох статей про єврейські ґміни в Польщі. Особисті нотатки Рінґельблюма, написані рідною мовою, були впорядковані та поступово опубліковані в щоквартальнику ŻІН («Bleter far Geszichte»).

Окремі праці:

• Żydzi w Warszawie. Cz. I. Od czasów najdawniejszych do ostatniego wygnania w r. 1527. (1932, докторська дисертація)
• Teksty źródłowe do nauki historii Żydów w Polsce i we wschodniej Europie
• Dzieje zewnętrzne Żydów w dawnej Rzeczypospolitej
• Żydzi w powstaniu kościuszkowskim та інші.